Не

Не буду писати про: вибори, годинники, осінні депресії.

Правильним шляхом (і все ж таки, негадано, про вибори)

                                                                  а не якесь там Фаберже (с)
Усі ми знаємо фільми, у яких герої пафосно кидають одне одному зарозумілі фрази. Потім народ у компаніях не менш пафосно розмірковує, що ж той чи інший персонаж вкладав у свої мутні слова. Життя так зіронізувало, що і я мимоволі, тільки у реальності, стала учасником схожої ситуації.
Отже, це було задовго до виборів. Саме намічався круглий стіл за участі різних кандидатів від політичних сил, громадських організацій, преси. Словом, збірна солянка. Пам'ятаю: поспішала на подію, спізнювалася. Біля порога будівлі, де все відбувалося, майже переді мною загальмувала якась легкова машина. Дівчина, яка з неї вийшла - несподівано - була моєю однокласницею (назвемо її L). Не бачилися хтозна-скільки років. Гукнула мені, запитала, куди це так поспішаю. Я відповіла й пішла до дверей. L кинула мені фразу: "Вступай до правильної організації, поки не пізно!" (чи "змінюй організацію" - щось у цьому дусі). Я абсолютно не зрозуміла, що вона мала на увазі, але розбиратися не було часу. До того ж, раптом спрацював і повернувся шкільний рефлекс: зважати не на кожну кинуту фразу, а різних фраз саме вона в ті часи кидала всім чимало.
Я зайшла до приміщення, зустріла багатьох інших людей, поговорила про нагальні речі. Подія ось-ось починалася. Ще подумала: L візьме слово, представиться, тоді й стане зрозуміло, кого вона представляє. До слова, з нею ще був якийсь молодик. Зрештою, почалася дикусія. Про L зовсім забула. Тим паче, вона весь час так і просиділа мовчки, а наприкінці доволі швидко зникла. У списках присутніх теж її потім не знайшла. Не загострювала на цьому уваги. Лише за кілька днів, зустрівшись з іншою однокласницею, з якою я товаришую - С, розповіла їй цей епізод. Подивувалися вдвох. І все.
Минули вибори. Ввечері С зайшла до мене в одній справі. Говорили про багато речей, зачепили й політику. Раптом С мені каже:"А знаєш, у чому був сенс тієї фрази L ?" Я знизала плечима: "У чому ж?" З'ясувалося, С нещодавно спілкувалася ще з однією людиною, яка, очевидно, близько спілкується з цією L. Дізналася, що L на виборах йшла як кандидат від однієї партії. Кудись там балотувалася. Причому була далеко-предалеко не першою у списку. Отже, та фраза була чи то погрозою, чи то застереженням...
Прецікаво. Навіть не розібравшись, хто я, вирішила типу напасти першою, завчасно побачивши у мені конкурента. При тому, що людина я безпартійна і тим паче нікуди балотуваися не збиралася. Як і гратися у якісь розборки. Що не заважає іншим жити за принципом: "сам вигадав - сам образився". Весела інсталяція.