Спокійний відгук

Уночі дочитала "Записки українського самашедшего" Ліни Костенко. На прочитання роману пішов тиждень. Незважаючи на залякування про нечитабельність, "заковтувалося" дуже легко. Думала, що дочитаю потім, коли дивлюся:непомітно - до завершення вже тільки три сторінки; не залишати ж.
Є у тексті зловживання повторами. Такі рефрени втрачають будь-яке навантаження. Та запам'ятали ж, досить. Від втоквкмачування (як нудний лектор на лекції) ефект не покращиться. Про історію і бром, про голову та інше. Дещо зіпсувало читання й те, що про деякі повороти сюжету вже чула від інших. Тому ставало не так цікаво. Зникав ефект несподіванки.( далі )