підсумки

Увечері, після читання віршів у несподівано більш ніж тісному колі, майже сімейній атмосфері, поверталася додому.. Потішило, що людям захотілося знайти "ту саму" гору - отже, надихнуло. Спускаючись у метро, почула що хтось грає на бандурі й співає. Звук сильний і гарний. Виконавець сидів на сходах. На ньому була косуха чи щось цього типу. Ніколи раніше його не бачила. Доспівав. Поклала йому гроші. Він почав: "Ой, у лузі червона калина похилилася. Чогось наша славна Україна зажурилася". Ну й дає. Не дослуховуючи, пішла у метро. Вдома майже відразу сіла до компа.Мені скидають-надсилають обіцяне. Далі розмова вже не зовсім на ділові теми, про міжлюдські стосунки й про те, що робити з неорганізовністю.І просто про різне. Як все таки добре, що можна ось так говорити.