лайф

Коли людину "місять" втрьох "доблесні", коли ця людина зробила аж...нічого..., - то таке не забувається і, мабуть, ніколи не зітреться з пам'яті. Коли бачиш, що півроку твоїх силових вправ явно малувато. Коли розумієш, скільки насправді життя в тобі й скільки в інших людях. Коли той, кого мало не переїхали авто (навмисне), не жаліється тобі, а вже за хвилин 20 спокійно говорить із тобою на високі теми, зокрема, про літературу, - це надзвичайно. Коли розумієш, що поряд немає випадкових людей, просто немає...і це щастя (хай зі сльозами на очах). Це жахливо і водночас прекрасно.