Беззмістовний запис

Багато писати - сил немає. Мене "тягають" скрізь. Різні заходи, те, се. Ніхто без мене обійтися не може (допоможи, дай, порадь, зроби, приходь, приїдь, напиши, скажи, запроси...; і ті, хто каже, що це дуже класно, що це означає, що я людям потрібна - а поживіть самі так, хоча б рік нон-стоп). Лише б не захворіти, і щоб сни дурні не здійснювалися. І відпочити потім. Поставити якийсь ліміт. Щось так тисне: досі не розумію - серце чи легені. Життя - поза розумінням.