Позмінно

Цілком цивільно набираємося сил. Скількись днів не спілкувалися з ним. Єдине, що я час від часу дізнавалася, що він то десь на барикадах, то ночує у КМДА. Тепер нарізно перепочиваємо. Він ставить "лайки" моїм фото з барикад (нині вже зачищених) на перехресті Богомольця і Шовковичної, ніби повідомляючи, що пам'ятає про мене.
З 17.30 чергую на наметі - локальному мобілізаційному пункті, де збираємо речі (їжу, ліки...) для київського Майдану від тих, хто не може відвезти сам, але хоче долучитися. Потім трохи гріюся - і на нічне чергування до Києва.

У ніч

Не все так спокійно. Він учора у замісі постраждав більше, ніж думалося. У другій половині дня у нього страшенно розпухла нога, це вже не просто кульгання. Завтра робитиме знімок. До нього приїхала мати допомогти. Нога перев'язана. Зателефонувала йому, забігши додому після стояння на наметі. Назвала героєм. Сказала, що завтра зателефоную ще, допоможу всім-всім, чим зможу. Зараз їду в ніч. Подякував, дуже просив бути обережною, не лізти, куди не треба. Відповіла, що це як вийде, цього ж не можна передбачити, але - намагатимуся. Отже - готуюся, збираюся.