homo_feriens: (hryb)
[personal profile] homo_feriens
Турбує, але не так, як застуда. За віком - ближче до життєвої "зими", а воно, бач, звалилося, як сніг на голову. Та не сивина. Про це й раніше тільки пошепки та стиснувши зуби. А тепер же і зовсім невчасно.
...Нагадує про себе, не дає спокою. Але це не стара рана, ще з фронту чи отримана в молодості на виробництві. Точніше - з іншого фронту та з іншого виробництва. Вони не люблять про це говорити та навіть думати.
За 60 і далі, до нескінченності.У полікліники, лікарні, аптеки - щодо такого. Хворі, немічні, не всидіти, не встояти. От нещодавно - знову у черзі...а тоді операція... тільки не вточнюють діагнози, осікаються, відвертаються, говорять загальні фрази, замовкають.
А хто ж думав тоді, давно?..Стало слабнути все разом, вік. А заразом і ось це, мать його, вигулькнуло. Через десятки років. Колись, у 20-30 не думалося, не зважалося, а бажалося, - з ким, коли, де, скільки, навіщо, як...якось буде. Потім стали поважними.А те, що було, неприємно наздогнало. Гротеск. Скажені колючі квіти проростають крізь паморозь.
This account has disabled anonymous posting.
If you don't have an account you can create one now.
HTML doesn't work in the subject.
More info about formatting