homo_feriens. Біг з перешкодами (Reply)

Кілька днів не досипати, вечорами просто падаючи з ніг. Намагатися, щоб негаразди не позначалися на роботі. Думати, що в нашій країні для того, щоб лікуватися, потрібно мати справді неабияке здоров'я. Останній день робочого тижня. Здається, все - нульове, все - таке, що вичерпало саме себе. Пошук адрес, з'ясуваня, що насправді й не туди зовсім треба було пхатися. Контроль часу. Година пік. Казкові пробки.Попередження, що спізнюся. Забігання на ходу в автобус. Потім - розуміння, що далі хоч якось встигнути можна лише на таксі. Зрештою, таксист довозить, куди слід, але не має здачі. Не маючи часу щось вирішувати - пробачаю йому ті 2 гривні, вибігаю з машини. Ще кілька метрів. Майже, майже не спізнилася. Збираю розкидані думки. Мовчу. Комп. Більшість у жж пишуть, які вони щасливі зараз, як радіють і дякують життю. Забиваю пошук. Думаю. Пишуть-вітаються друзі. Нічого виразного відповісти не можу. Як перебути цей день?
І раптом! Я не знаю звідки! Пішов такий сильний потік енергії!Не можу згадати, коли востаннє і від чого мала аж такий заряд!І ніби й причини немає! Цього вистачить і на роботу, і на все-все, що замислю!