homo_feriens. Тільки двічі в світі живемо,

Леонід Кисельов прожив 22 роки (1946 - 1968). Починав писати російською, потім - українською. Усе, що сказав у віршах, актуальне і тепер.

Лыбедь

Сюда частенько приходят выпить.
Консервные банки лежат на дне.
Течет ручей грязноватый - Лыбедь.
А раньше он был таким, как Днепр.
Каким же тогда был Днепр?

Ревут бульдозеры громче танков,
Срезают пласты земли.
В серой воде, словно падший ангел,
Желтый кленовый лист.
Он светл и золотист.
1961

* * *

Осенний вечер. Я выключил свет.
Сижу и гляжу в окно.
Чужие окна глядят мне в лицо
Тысячью влажных глаз.

Они говорят: "Мы пришли домой,
Уютно нам и тепло.
А ты? Возможно, там в темноте
Ты острое что-то куешь?"

Нет. Просто, знаете, я поэт.
И я люблю темноту.
Скажите, вы позволите мне
О вас написать стихи?
1961
* * *
Я позабуду все обиды,
И вдруг напомнят песню мне
На милом и полузабытом,
На украинском языке.

И в комнате, где, как батоны,
Чужие лица без конца,
Взорвутся черные бутоны -
Окаменевшие сердца.

Я постою у края бездны
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что все на свете - только песня
На украинском языке.
1963

Виктору Некрасову
Подол - плохое место для собак.
Плевать трамваям на собачьи лапы.
У них дорога, пассажиры, график.
Они неотвратимы, как судьба.

Дождливые подольские дворы,
Изысканные завтраки помоек,
И кажется - от моря и до моря
Дожди, дворы, помойки и пиры.

А вечером огромная луна.
И так все время - бегай и надейся,
Что, может быть, останется на рельсах
Не голова, а лапа...
1963

* * *
Мій пророк - божевільний американський льотчик,
Що погнався за Сонцем на літаку.
Він підіймався вище і вище
В палаюче Сонце, в палаюче Слово,
І серце билось і захлиналось,
Допомагаючи двигуну.
Він помер від нестачі кисню.
Уламки літака знайшли на землі.
1968

***

Тільки двічі живемо.
Раз — у світі білім-білім.
Тож сумуємо і квилим,
Як до іншого йдемо.

А тоді ще в другий раз,
В світі чорнім — аж червонім.
Чорнозем ламає скроні,
І трава росте крізь нас.

Тільки двічі живемо.
Дай нам, Боже, щоб любили
І щоб люди не раділи,
Як у чорний світ йдемо.

1968

* * *
Нервовий вечір
Грає на скронях октав.
Уламки речень -
Тусклі бляшанки на ковдрі трав.
1967