десь там

[homo_feriens]

Люди, яких любиш, любила, які подобалися, до яких тягнуло, з якими хотілося просто бути.Зрештою, вони опиняються ніби через скло. Навіть не прозоре, а таке - у кольорових вітражах.У них народжуються діти. Життя триває, йде вперед, старе перемелюється.Осідає, як цей сьогоднішній повільний сніг.І відчуття, що не маєш до цього жодного стосунку.