![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
homo_feriensСпілкування з простим людом - це завжди певні відкриття. Часом втішні, часом ні. Буває, пересвідчуєшся, скільки ж іще залишається дрімучості.І вона навіщось культивується. От людей лякають зміни, щось нове, зате стереотипи - ні. Буквально вчора. При мені було запитання-здивування - до однієї людини. Мовляв, як це так, така молода, а юрист. Незрозуміло, чи потрібен фахівець, результат роботи, чи - зовнішність, вік. До сивочолого дідка питань, мабуть, не було б. А я, наприклад, знаю ту людину як професіонала,яких мало...І так - в усьому. Аферисту вірять легко. На те він і аферист, щоб легко входити в довіру і не викликати жодних підозр. Прикол у тому, що того, хто не має "задньої думки" - і запідозрять, і звинуватять. Таке криве дзеркало.
Доставляють і деякі бабусі-дідусі. Нічого, мовляв, не хочу змінювати, мені все до лампочки, скільки мені там жити залишилося, на мій вік усього вистачить. Ну, так. Ще років 5-6...Але ж ви маєте дітей, онуків. Як же їм? Про них - ні слова. А ще - чують тільки те, що хочуть чути. І це вже, на жаль, не лише про літніх людей, які недочувають. Ще одна картинка з життя. Створюються списки тих, хто прийшов на зібрання мешканців будинку. Обов'язково хтось, як ошпарений, не розібравшись крикне:"Не записуйтеся, це вас так хочуть загнати в ОСББ!".
Окремий пунктик - пошук ворогів. Яких часто люди самі собі нафантазовують і видають бажане за дійсне.Така людська природа. І воно б виглядало веселенько, якби не створювало "пробуксовок" у роботі, відносинах: і для інших, і для самих фантазерів.
Тому і просвітницька робота - одна з найтяжчих, я вважаю. )))Людям занадто складно засвоїти те, що поза їхнім світом. (Це все "зона комфорту" винна?)) ) Та, як не дивно, те, що спочатку може здаватися биттям у глуху стіну, згодом-згодом усе ж дає результати!
Чергова картинка - знову з учора. Людина, яка була "баба Яга - проти!", кидалася на амбразуру, і слухати нічого не хотіла, за годину вже мовчки сиділа й кивала кожному слову (добровільно, без приставляння чогось там до скронь)) ). Метаморфози, одначе.
Доставляють і деякі бабусі-дідусі. Нічого, мовляв, не хочу змінювати, мені все до лампочки, скільки мені там жити залишилося, на мій вік усього вистачить. Ну, так. Ще років 5-6...Але ж ви маєте дітей, онуків. Як же їм? Про них - ні слова. А ще - чують тільки те, що хочуть чути. І це вже, на жаль, не лише про літніх людей, які недочувають. Ще одна картинка з життя. Створюються списки тих, хто прийшов на зібрання мешканців будинку. Обов'язково хтось, як ошпарений, не розібравшись крикне:"Не записуйтеся, це вас так хочуть загнати в ОСББ!".
Окремий пунктик - пошук ворогів. Яких часто люди самі собі нафантазовують і видають бажане за дійсне.Така людська природа. І воно б виглядало веселенько, якби не створювало "пробуксовок" у роботі, відносинах: і для інших, і для самих фантазерів.
Тому і просвітницька робота - одна з найтяжчих, я вважаю. )))Людям занадто складно засвоїти те, що поза їхнім світом. (Це все "зона комфорту" винна?)) ) Та, як не дивно, те, що спочатку може здаватися биттям у глуху стіну, згодом-згодом усе ж дає результати!
Чергова картинка - знову з учора. Людина, яка була "баба Яга - проти!", кидалася на амбразуру, і слухати нічого не хотіла, за годину вже мовчки сиділа й кивала кожному слову (добровільно, без приставляння чогось там до скронь)) ). Метаморфози, одначе.
Tags: