ловлю зорі
29/10/12 14:16![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
homo_feriensДумала написати багато і з гумором. Та після багатогодинного неспання усе відклалося у "загашник" і поки що "виливатися" не хоче. Так сталося, що ці вибори для мене тривають і тривають, і невідомо, коли закінчаться.Написати можна багато. Напишу основне. Протоколи й бюлетені наша двк досі не здала. В ОВК величезні черги, які майже не рухаються, багатьох ще й "завертають" за неправильне оформлення протоколів. Безсонно, незрозуміло. Дивні відчуття.
Я член двк від кандидата, який на дільниці набрав найбільшу кількість голосів, тому я одна з тих, хто за законом має транспортувати й передавати усе "добро". Те, що він так буде лідирувати, стало явним "нєжданчіком" для очільників комісії. Вголос вони цього не казали, та це було настільки очевидно. Що аж усміхнуло. Коли при підрахунку відповідна гірка бюлетенів почала стрімко зростати, я пізньої ночі, крізь втому й бажання спати, відчула колосальний приплив сил. Ніби нової крові хтось додав. (Це щось від радості отого звуку в батареях, коли нарешті у холоди вмикають опалення).
Були спостерігачі. Рахували все нормально. Готові були їхати "здаватися". Приїхали. У холод, який пробирав до кісток, і "мертву" чергу, що не рухалася. Вирішили не наживати хвороб багатогодинним стоянням надворі (перед нами дехто ВЖЕ стояв три години).Прийняли рішення відвезти все назад на дільницю й чекати, доки "розсмокчеться". За інформацією на зараз, "розсмокчеться" невідомо коли. Записалися у чергу. А вона надійде. Хто знає. Чи пізно ввечері, чи вночі. А, мо, завтра під ранок. Ще й документи можуть "завернути",як це вже зробили багатьом.
Знала, що буде жорстко. Та це навіть мої сподівання перевершило.
Прогнозувала собі, що вибори стануть переламним моментом у житті. Щось зміниться.
Кілька слів про коханого, який також балотується. Дані про нього суперечливі. Від майже-виграшу до повного фіаско. Втім, будь-яка інформація - це те, що треба уточнювати.
Ще раніше думала, що участь у виборах (якщо балотуєшся сам чи балотується твоя близька людина) завжди залишає глибокий слід, якусь "позначку", змінює людину - хоче вона того, чи ні, визнає вона це, чи ні. Знаю, що у ньому точно щось зміниться. Не знаю, що саме, у який бік. Думки про це насторожують. Але і я вийду з усього цього вже іншою. Так, як раніше, більше не буде. А запитання "як?" ще ранувато ставити.
Я член двк від кандидата, який на дільниці набрав найбільшу кількість голосів, тому я одна з тих, хто за законом має транспортувати й передавати усе "добро". Те, що він так буде лідирувати, стало явним "нєжданчіком" для очільників комісії. Вголос вони цього не казали, та це було настільки очевидно. Що аж усміхнуло. Коли при підрахунку відповідна гірка бюлетенів почала стрімко зростати, я пізньої ночі, крізь втому й бажання спати, відчула колосальний приплив сил. Ніби нової крові хтось додав. (Це щось від радості отого звуку в батареях, коли нарешті у холоди вмикають опалення).
Були спостерігачі. Рахували все нормально. Готові були їхати "здаватися". Приїхали. У холод, який пробирав до кісток, і "мертву" чергу, що не рухалася. Вирішили не наживати хвороб багатогодинним стоянням надворі (перед нами дехто ВЖЕ стояв три години).Прийняли рішення відвезти все назад на дільницю й чекати, доки "розсмокчеться". За інформацією на зараз, "розсмокчеться" невідомо коли. Записалися у чергу. А вона надійде. Хто знає. Чи пізно ввечері, чи вночі. А, мо, завтра під ранок. Ще й документи можуть "завернути",як це вже зробили багатьом.
Знала, що буде жорстко. Та це навіть мої сподівання перевершило.
Прогнозувала собі, що вибори стануть переламним моментом у житті. Щось зміниться.
Кілька слів про коханого, який також балотується. Дані про нього суперечливі. Від майже-виграшу до повного фіаско. Втім, будь-яка інформація - це те, що треба уточнювати.
Ще раніше думала, що участь у виборах (якщо балотуєшся сам чи балотується твоя близька людина) завжди залишає глибокий слід, якусь "позначку", змінює людину - хоче вона того, чи ні, визнає вона це, чи ні. Знаю, що у ньому точно щось зміниться. Не знаю, що саме, у який бік. Думки про це насторожують. Але і я вийду з усього цього вже іншою. Так, як раніше, більше не буде. А запитання "як?" ще ранувато ставити.