ЖЖ-нудота! :Р

[homo_feriens]

За певний час ЖЖ-користування у мене вибудувався чіткий антирейтинг: що я ненавиджу читати, які пости та користувачі викликають у кращому разі нудоту, а кого просто хочеться викинути далеко за межі Інтернету:)
Звичайно, я не читаю те, що мені не подобається, не цікаво або те, що дратує. Але ж іноді - якимось невідомим способом, як назло - чомусь натикаєшся на це. Причому шукаючи зовсім іншу інформацію! Спотикаєшся через такі записи, як через пень-колоду. І не зафренджуєш же таких людей!..А вони якось, ніби полова через сито чи противна тля перед очима у літню пору, знову з'являються. Хотілося б знати: колись буде придумана якась цяця, щоб не бачити ось такої інфи. Тобто - щоб ті, кому цей брєд сивої кобили подобається - бачили і читали його, а для інших це марево було б невидимим!Класно було б!..
Не люблю зарозумілих. Хоч що робіть - не-люб-лю. Не сприймаю, точніше. У них в кожному слові, у кожному русі - штучність, як у манекена. А ще вбиває, коли пишуть не так, як хочеться, як душа просить, а НАПОКАЗ, спеціально для публіки. Звідси - награність. А псевдоінтелектуальність - окрема розмова. Не знаю, чи в людей якесь незадоволення життям, чи собою, але це добре простежується у будь-чому. Особливо у записах у ЖЖ. Такі юзери-лузери:) навіть жартують - пісно! Самоіронії - нуль. Є, звичайно, вдавана самоіронія. Ну, типу, як ось таке напишу про себе - ха-ха-ха, а далі - 5 абзаців виправдань: ну, друзі, ви ж, цеє...ммм...хм...ну, зрозуміли, це ж я просто жартую, та ще й оцініть як інтелектуально - особливо перечитайте оте слово - третє зверху, хі-хі, ну, я ж оце пишу - тільки не подумайте, що я справді такий(така), це ж я стібуся, насправді я людина серйозна, стримана така вся, знаєте, солідна, освічена, розумієте, зібрана, така-розтака...
Ууууубббблллліінннн!...((
У це важко повірити, але ще є унікуми, для яких вища освіта - це супер-пупер показник.І свою інтелектуальність та освіченість вони підкреслюють у кожному реченні.Ех...
Ще часто зустрічається таке психічне зрушення (інакше назвати не можу!): людинка постійно просить, а то й вимагає, щоб її похвалили. Через слово - "ну скажіть же - я молодець!?" Причому це - абсолютно серйозно, це не стьоб над собою, це вимога до усіх, хто чує і бачить!..Ось такий спосіб підвищення самооцінки.Очевидно, не дієвий.
Нав'язливість. Ще один черв'ячок, який живе у декому. Тут усе зрозуміло. Колись людину посилали всі і вся. Тепер вона змінила коло спілкування, можливо змінила зачіску. Жити стало легше, жити стало веселіше. Посилають тепер не всі.Але страх залишитися посланим і самотнім - залишається. Як рятуватися? Комунікабельність!Звідки її взяти?!А йти напролом! Спілкуватися з УСІМА! Пропонувати свої поради, допомогу - усім, кому треба й не треба. Портрет людинки з відкритим серцем. І що тепер? Більшість знайомих упевнена, що він - золото.
Але. Колись-посланому тепер і на думку не спадає, що комусь він може бути елементарно нецікавим чи неприємним.Коли його хтось посилає - вже тепер!!- щиро дивується: "як це так? ну чому ж ти так зі мною? я ж хороший(-а)! то просто у тебе настрій поганий!а я - людина-свято - зараз допоможу тобі його підняти!не злися!дружи зі мною!.." Логіка - дивовижна. І тільки коли нав"язливих відверто посилають - вони (ура!) відчеплюються. І знову щиро не розуміють - за що?!
Ліків від цього, мабуть, немає.
Ще раз проаналізувала "симптоми". У мене більше немає роздратування. Стало нескінченно шкода цих людей.Але бажання перечитувати їх шедеври не з'явилося.