Саги та міфи

[homo_feriens]

Захопилася письменником Валерієм Шевчуком близько двох років тому.
Хочу перечитати усі його твори (включно з публіцистикою), що буде нелегко, проте реально))
Називати усі його книжки, займаючи багато простору - немає сенсу. Отже, закцентую на тому,що вже встигла прочитати і що справді вразило.
"СТЕЖКА В ТРАВІ. Житомирська сага". Роман. У двох томах. Читати варто вдумливо. (Я виписувала собі цитати). Твір, як і уся проза Валерія Шевчука, - настроєвий. І чомусь здається, що у людини з холеричним темпераментом просто не стане терпіння прочитати усю "сагу" від початку до кінця..)) Хоча "пірнала" туди із задоволенням, не могла відірватися...
Місце події - Житомир та його околиці. Паралельні історії кількох сімей. Деякі розділи написані як щоденник одного з героїв - тяжко хворого та фізично непривабливого хлопця, який також прагне розібратися у житті та знайти у ньому своє місце. І, певне, знайти кохання, бо "потворки" - не без почуттів...Зрештою, слід читати...
Крім великих "епопей" Шевчук пише й оповідання. Наприклад, у збірці "СОН СПОДІВАНОЇ ВІРИ".
Оповідання "ДЗЕРКАЛО". Знову ж таки - право хворої людини (яка була колись фізично здоровою і гарною) на власні почуття...Сумне.
"ПІД СИНИЧИЙ ПОДЗВІН" - для тих, хто вагається, чи робити пластичну операцію...;)))
"ХОВАНЕЦЬ". Містично. І так пронизливо описані почуття та відчуття. Рекомендовано читати за північ у напівтемній кімнаті на самоті.
"ЖІНКА-ЗМІЯ". Рекомендовано читати влітку на пляжі. ;)

А втім, знайомтеся самі.
Чекаю на відгуки.

P.S. Зараз не читаю Шевчука. (Взяла "тайм-аут))