Річниця ЖЖ

ДН

Сьогодні "день народження" мого живого журналу. З того часу дуже багато у моєму житті змінилося. Але зараз не про мене, а про жж-життя. Рівно три роки тому для мене створили livejournal, переконуючи, що мені необхідно його вести. Зараз дуже дякую створювачу за це. А також за роздуплення мене у багатьох жж-питаннях і створення мені першого юзерпіка.

ОТКУДА ЄСТЬ ПОШЛА...

У той день, а точніше - вечір, я була не в настрої для таких речей. Не розуміла, навіщо мені жж і чим він може допомогти у житті. Сказала, що вести його не буду.
Він сидів за компом і все одно розпитував - яке хочу оформлення, який нік, яку назву жж..."Не треба...Ніяку"
- Як ти хочеш, щоб тебе тут звали? - Ніяк! - Ім*я - ніяк. - Ні. Це не ім'я. Просто - ніяк. ВЗАГАЛІ НІЯК.
У рядку одним словом відразу з'явилося: vzahalinijak. Мене це розсердило...Тепер вже цей нік став впізнаваним, можна сказати - брендом:) Його по приколу перекручують, до нього добирають синонімічні ряди... При створенні я почула: дивися ж - змінювати нік у жж потім складно. Змінювати не довелося.

ЖЖ-публіка

Коли лише намагалася зрозуміти спільноту жж - чула певні твердження, які потім не підтвердилися на практиці... Наприклад: якщо хочеш почути щиру думку про себе чи про свою діяльність - напиши про це у живому журналі, там люди скажуть усе як є, не жаліючи тебе і не підлизуючись. На жаль, у цьому просторі усе ж багато нещирості. Наприклад, якщо хтось вивішує свою фото, обов'язково треба прокоментувати: "ой, який красавєц (чи красавіца)", "супер" і т.д. Якщо хтось один має іншу думку і пише - починається: а, це ти заздриш, нічого подібного, а ну іди отсюдова...от вам об'єктивність. От вам і критика. :)))
Також не розумію, коли люди, які вважаються жж-друзями, коментують постійно в однаковому "репертуарі". Який би пост не був:
"правильно!", "точно", "да", "ага", "я теж так думаю"...
І таке - абсолютно до кожного запису. Комусь тішить самолюбство, що його друзі думають ідентично, як під копірку. Але коли до цього жодного разу не додається своїх думок, чи якогось заперечення, чи пропозиції по суті, чи констуктивного зауваження, чи навіть категоричної незгоди (а що?!) - то варто ох як задуматися...
І ще. Колись - на зорі жж-життя - думала, що як круто, коли багато друзів(кілька сотень).Таке найчастіше зустрічала у журналах знаменитих журналістів, політологів...Хоча таку аудиторію запросто може зібрати й просто безробітний))Головне - як писатиме)) Так от. Тепер стала розуміти френдоциди (із вибаченнями перед жж-френдами або без), коли юзер просто не в змозі охопити інформацію усього бурхливого потоку жж-френд-стрічки, але й ображати нікого не хочеться... Та, щоб самому не захлинутися...Доводиться...
Проте є люди, які просто моляться на кількість друзів, відвідувань жж, коментів до постів.... Водночас бачила жж, де друзів 20-25, але вони справді живі та затишні! Там своя атмосфера, вироблена якась дивовижна аура, є особливий мікроклімат. Отже, суть не у кількості, а у якості спілкування!

ЖЖ ДЛЯ МЕНЕ - ЦЕ...

Ніколи не ставила знак "=" між живим журналом та щоденником. У паперовому щоденнику, якби його вела, не писала б, певне, про те, про що пишу у жж. І навпаки.
ЖЖ - це якась окрема інстанція, ні на що не схожа, своєрідна, провокаційна, яскрава, таємнича, що має щось недоказане, певну інтригу і водночас - створює образ, якого часто насправді немає у реальності.
Не дуже люблю розповідати про себе - хто я у реалі, чим займаюся, захоплююся, де працюю...Не роблю з цього секрету, але й не кричу, якщо не запитують. Завжди хотіла, щоб мій жж-образ сприймали безвідносно до цього. Не маю бажання й перетворювати жж на "робочий станок".
Запрошую усіх. Але нікого силою тут не тримаю.

...Було таке,що мене змушували завести ще один блог. Суто "по роботі". Упиралася, як могла. А потім написала там таке, після чого із легкістю подумала: ось після цього запису на мене довго кричатимуть, буде скандал, а тоді - якнайшвидше звільнять. Але вийшло навпаки. Той, хто мав рвати і метати, не один день заливався сміхом із тієї писанини, розповідав усім колегам і наполягав, щоб я писала ще. Ефект виявився прямо протилежний. Ледь стримуючи сльози, усвідомила свою невдачу. І впала у депресію. Але що тепер про це згадувати...
Проте у мого жж за цей час усе ж (ЗОВСІМ НЕЩОДАВНО) з'явився - ні, не суперник, не конкурент...а, певне, побратим чи братик. ТВОРЧИЙ БЛОГ на http://vydelka.com/index.php?autocom=blog&blogid=353&

Коротше кажучи, вітаю!..Ні, не з ДН vzahalinijak. А з тим, що хтось таки знайшов у собі сили дочитати увесь цей безладний потік свідомості до кінця!