Поранені герої теж чудові

Герой поранений https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10202277942861290&set=a.2784940633990.2111450.1572506042&type=1. Пам'ятаю, як ще приїжджала в "Десну", було за нього неспокійно, але відганяла від себе всі погані передчуття. Такий він, Микола Смірнов. Завжди героїчний. Завжди в халепах. Зараз - у госпіталі в Харкові. Ніби нічого страшного, лише переломи. Нібито підбили БТР їхній.
Перетелефонувала зранку. Так приємно було чути його голос. Не бачиш людину, але чуєш, як інтонація у розмові поступово м'якшає, м'якшає...Скучила за ним. А в лікарні всього вистачає. Він ще не знає на скільки там затриимається, можливо, переведуть у київський госпіталь. Побажала швидше одужати. Він цього теж хоче - щоб швидше повернутися до своїх хлопців.

В час не до веселощів і суму (с)

Трохи занедужала - якось це збіглося з новиною про Колю і розмовою з ним. Далі був складний день. Багато телефонних дзвінків, зустрічі людей з посилками. Підмінити мене не було кому. У другій половині дня мій фізичний біль десь розтанув, але прийшла страшна втома - з сонливістю. Та додому не можна було. Справи. Забрати з багетної майстерні оправлені в рамки картину аквареллю - яку колись малювала моя мама, а тепер вирішила облагородити цей витвір, - і мої вишиті маки на подарунок моїй двоюрідній тітці. Потім у мене мала бути ще зустріч в парку. Жінки мали передати мені патріотичні малюнки своїх дітей, а також аркуші з молитвами... Якби мені не допомогла Аліна, яка возила мене містом на своїй машині - не впоралася б. Ми разом ще сходили до ресторану, поговорили про життя. У цей час мені телефонував ще один чоловік, який готовий возити передачі у гарячі точки... ( ... )