(no subject)

[homo_feriens]

12 липня Анатолію Паламаренку минуло 70 років. Мені пощастило було його студенткою. Він викладає у кількох ВНЗ, причому бере невеликі групи, щоб можна було вчити хай менше людей, але якісніше - знайти до кожного підхід. Анатолій Несторович завжди вміє зрозуміти та якось інтуїтивно вловити настрій тих, кого вчить. На щастя, довелося знати його і як виклалача, і як артиста, і як людину. Він з тих, хто віддається справі на всі 100%.
Незважаючи на страшну особисту трагедію, він не покинув ні виступів, ні передавання досвіду. Хоча після свого горя колись міг би плюнути на все, "послати" - і за це його складно було б засудити... Однак він йде до людей. У кожному студенті - це відчутно - якоюсь мірою бачить і свою дитину... Молоді часто можуть трохи ображатися чи не розуміти певної прискіпливості, намагання "ганяти", та це стає зрозуміло з віком. Просто він не хоче бачити "халтури"...
До дня народження Президент України присвоїв Анатолію Паламаренку звання Герой України: http://www.president.gov.ua/documents/9596.html Однак офіційні звання чи нагороди в цьому разі мало важать...
Він поспішатиме передати те, що знає і вміє.
...І лише одиниці знатимуть, який особиститй зміст артист вкладає у поезію Олександра Олеся "Айстри"...