Темними дорогами...
20/8/10 12:31![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
homo_feriensБуло це нещодавно у столиці. Чоловік, добряче за 80, живе не з родичами, ветеран, інвалід, реабілітований дисидент, трохи занедужав. Зібрався і поїхав до поліклініки. Спочатку до одного лікаря, той послав його до другого...Коротше, виписали якісь ліки і сказали, що винна спека. Йдучи з поліклініки, старенький став почуватися гірше. Схопився за якийсь паркан. Далі втратив свідомість і впав.
Пролежав години дві. Думав, що так і помре. Нарешті, до нього підійшла якась жінка і поцікавилася, що ж із ним. Викликала швидку допомогу. На "швидкій" його повезли аж у медмістечко. Це досить далеко від місця проживання. Там прописали якісь ліки. Шприці й ампули слід було купити в аптеці лікарні. Хворий спустився туди. В аптеці нарахували за все 140 гривень. При собі мав лише 35. Пред'явлення кількох посвідчень і нагадування : "я за вас кров проливав" - не допомогли.Довелося лишатися без лікування. Далі став вимагати телефон, щоб зв*язатися з кимось із рідних. Не дали. Казав, що напише про все неподобство у газети. Зрештою, пролежав три дні без лікування. Тимчасом на сполох вдарила його знайома, яка довідалася, у якій лікарні він лежить і повідомила його донці. Сам пацієнт, зрозумівши, що з лікарні, де хворі та їхні близькі тільки й роблять, що підсовують медперсоналу купюри, толку не буде, задумав втечу. Вирішив, що краще вже померти вдома. Згадав партизанську молодість.
Коли зсутеніло, зібрав свої речі у торбу. Кинувся до головного виходу. Зачинено. Не випускають.Тоді - до чорного ходу. Там відчинив якийсь робітник. Вийшов у темряву. Заблукав у районі. Вийшов до якоїсь трамвайної колії. У перехожих дізнався, що там трамвайний маршрут уже зняли. Знову блудив вулицями. Пару разів впав.Але люди допомагали.Зрештою, дістався додому. Тепер видужує. І готує скарги та статті до газет.
Залишся живим - втечи з лікарні! В сраку паради на 9 травня!
Пролежав години дві. Думав, що так і помре. Нарешті, до нього підійшла якась жінка і поцікавилася, що ж із ним. Викликала швидку допомогу. На "швидкій" його повезли аж у медмістечко. Це досить далеко від місця проживання. Там прописали якісь ліки. Шприці й ампули слід було купити в аптеці лікарні. Хворий спустився туди. В аптеці нарахували за все 140 гривень. При собі мав лише 35. Пред'явлення кількох посвідчень і нагадування : "я за вас кров проливав" - не допомогли.Довелося лишатися без лікування. Далі став вимагати телефон, щоб зв*язатися з кимось із рідних. Не дали. Казав, що напише про все неподобство у газети. Зрештою, пролежав три дні без лікування. Тимчасом на сполох вдарила його знайома, яка довідалася, у якій лікарні він лежить і повідомила його донці. Сам пацієнт, зрозумівши, що з лікарні, де хворі та їхні близькі тільки й роблять, що підсовують медперсоналу купюри, толку не буде, задумав втечу. Вирішив, що краще вже померти вдома. Згадав партизанську молодість.
Коли зсутеніло, зібрав свої речі у торбу. Кинувся до головного виходу. Зачинено. Не випускають.Тоді - до чорного ходу. Там відчинив якийсь робітник. Вийшов у темряву. Заблукав у районі. Вийшов до якоїсь трамвайної колії. У перехожих дізнався, що там трамвайний маршрут уже зняли. Знову блудив вулицями. Пару разів впав.Але люди допомагали.Зрештою, дістався додому. Тепер видужує. І готує скарги та статті до газет.
Залишся живим - втечи з лікарні! В сраку паради на 9 травня!
Tags: