Кому свіжої Малини?

[homo_feriens]

Нещодавно дочитала повість польської письменниці Ізабелли Сови «Смак свіжої малини» – першу частину «ягідної трилогії» («Смак свіжої малини», «Терпкість вишні», «Тістечка з ягодами»). Слід сказати, що авторка любить «смачно» називати свої книжки. Наприклад, «Зелене яблучко» («Zielone jabłuszko») – ще одна її повість.
Книжки трилогії купила кілька років тому, але черга до них дійшла тільки тепер, незважаючи на соковитість і привабливість обкладинок.
Щодо повісті «Смак свіжої малини». Твір перекладали з польської. Багато полонізмів, що повторюються, від чого й мова повісті видається одноманітною. Можна було б один раз скористатися й польським словом, а в інших реченнях замінити його, дібравши два-три українських синоніми. Та навіть незважаючи на це, «Смак свіжої малини» читається легко.

Повість для тих, хто хоче розслабитися. Глибокої філософії – немає. Кілька думок, які можна було б виписати й за нагоди процитувати – є. Книжка «про життя». На першому плані – молодь, але є також старше і найстарше покоління, які також не хочуть здавати позицій.

Хтось може назвати цей твір «жіночим». Не люблю поділяти літературу за ознакою «для статі», але тут визнаю, що цікавіше читати буде, мабуть, жінкам. Це не стовідсоткове «мило», хоча його ознаки є. Тут наведу – не знаю, наскільки доречне – порівняння. Трохи менше ніж десять років тому у Росії раптово з’явилася і так само раптово зникла з обрію молода співачка з ім’ям (чи псевдонімом) Маліна. Її стиль охарактеризувала б як попсу з претензією на рок. Щось таке сказала б і про стиль повісті.
Головну героїню звуть Малина. У тексті постійно наголошується на соковитості її імені. Вона – 26-річна польська студентка. Шукає себе. Своє призначення, роботу, кохання, вдається до пласичної операції, сидить на дієтах, не витримує дієт, ходить до психіатра. З роботою щастить не дуже. Коханий іде до іншої. Пристрасті вирують і в житті друзів та рідних Малини.
Для читачів, які вірять у теорію «другої половинки» (тобто в те, що кожна людина є чиєюсь там половинкою), є своєрідне її тлумачення. Нібито існує три типи цих «половинок», і тільки один тип – справжній. Половинки теж порівнюються з частинками фруктів - апельсинів, бананів.
Повість закінчується попсовим хеппі-ендом. Але ж саме його прагнуть «широкі читацькі маси».