Напередодні
14/4/12 20:19![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
homo_feriensПідсумую сьогодні. Завтра хто знає, що буде. Та й збираюся на природу. Відпочину від Інтернету.
Колись давно-давно уявляла своє життя у цьому віці зовсім інакшим. І ось - настало. Відчуй різницю.
Якби мені сказали, що буду з такими людьми, що буде все саме так - багато з чого, як мінімум, подивувалася б. Тепер же не дивуюся. Бо, зрештою, все закономірно.
Є речі, які передбачилися. Віщими снами, віршами. Іноді напишеш щось на аркуші. Заховаєш, забудеш. А воно за рік-другий здійснюється, наздоганяє тебе. Головне, щоб усе відбулося "просто так", без чітких установок, без задньої думки. Написав-сказав-забув-а-воно-раптом-тут. Написався мені вірш. Незрозуміло, до чого. А за рік прийшла на нове місце роботи. І - все до деталей...
За останні кілька місяців стала хранителькою приватної бібліотеки. Ще більше полюбила старовинні книжки. Зрозуміла, що, хоч і все життя не розлучаюся із книжками, прочитала катастрофічно мало. Особливо - фантастики, особливо - наукової...Навчилася давати нове життя екземплярам, які мало не розвалюються на порох у руках, жовтим, де-не-де пошкодженим. Вони стають електронними. Такими самими, але іншими.
Але я не ховаюся від актуальних проблем у книжковому світі. В курсі усього. Бо просто не можу бути не в курсі й не можу бути осторонь. І я ніколи не буду нити: "Ооой, це у вихідний день акція протесту. Я в принципі "за", але так влом пертися, я ж хотіла набухатися з дружбанами, а дружбанам все пофіг, а вони ж образяться, якщо я з ними не наригаюся...". Бог від такого вберіг.
Я рада, що працюю саме з такими людьми, що на роботі й поза роботою спілкуюся саме з такими, а не іншими. Що маю таких друзів. І хай комусь можу здатися занадто аскетичною. І з занадто незрозумілими принципами. Але. Зовсім недавно пересвідчилася, що людям усе ж треба більше пояснювати про себе. Просто пояснювати. І хай це спочатку будуть удари в глуху стіну. Не дійде з першого, дійде з десятого, сотого, тисячного разу! Просто іноді морально й фізично втомлюєшся сперечатися, легше махнути рукою, оскільки "тут бєполєзно, нікому нічого не доведеш". Я ж вирішила набратися пекельного терпіння. Було нелегко. Та я донесла людині свою думку! Ця людина, яку вважала майже безнадійною, зрозуміла, й навіть зробила відповідні висновки! І головне, що не посварилися. Бо затялася методично пояснювати, доводити, поки не доягну свого, і все це - максимально толерантно, навіть не підвищуючи голосу, хоч як би регував співрозмовник! Дивовижно. Але пояснювала я не якусь вищу математику. Усього лише один із життєвих принципів: святкування, хороший настрій не слід прив'язувати до певних дат, адже у звичайний будній день можеш побачити по дорозі на роботу первоцвіт на клумбі - й радіти цілий день! Таки порозумілися.
Ціную й поважаю свого керівника, якому зараз особливо складно - зусібіч поливають брудом. У нього можна вчитися, як слід триматися у житті. Рада, що зустрічаю стількох людей, які стають друзями, хорошими знайомими, іноді - натхненниками. І рада навіть із того, що почуття іноді бувають такі багатогранні, такі незвичні, химерні, невзаємні, складні, болючі, солодкі, нестандатні...
Не маю ні лімузина, ні яхти, ні можливості будуватися у центрі столиці чи будь-якого іншого міста, ні норкової шуби, ні крокодилячого взуття. Також не маю параметрів 90-60-90, величезних губ, довгих ніг. Безпартійна. Без релігійного фанатизму. Просто вірю. Мабуть, старомодна (?). Та ні, це треба закреслити. Я поза будь-якою модою. Зовсім розучилася мріяти про матеріальне. Але й проти матеріальних цінностей не протестую. Зате точно знаю, телефонного дзвінка від кого бажала б найбільше.
Дата не кругла, але підсумки не завадять. Багато що у житті відбулося не так, як хотілося б. Чогось уже й не буде. Тільки, незважаючи ні на що, так і не стала тьоткою. Не прийшло "тьоточне" сприйняття реальності, яке не залежить від віку, але якого нереально позбутися. Не прийшла й тьоточність зовнішня. Більшість досі думає, що мені насправді років на 10 менше. Інше питання, що це дає мені чи іншим людям.
Так і живу. Стараюся не думати про вік. Саджаю квіти. Спілкуюся з кішкою (яка, до речі, давно одужала та стала енергійнішою за всіх енергійних). Планую якісь проекти. Втілюю. Знову планую. Зітхаю, що годин у добі мало.
Хто дочитав усе це до кінця - той мій фанат.
Колись давно-давно уявляла своє життя у цьому віці зовсім інакшим. І ось - настало. Відчуй різницю.
Якби мені сказали, що буду з такими людьми, що буде все саме так - багато з чого, як мінімум, подивувалася б. Тепер же не дивуюся. Бо, зрештою, все закономірно.
Є речі, які передбачилися. Віщими снами, віршами. Іноді напишеш щось на аркуші. Заховаєш, забудеш. А воно за рік-другий здійснюється, наздоганяє тебе. Головне, щоб усе відбулося "просто так", без чітких установок, без задньої думки. Написав-сказав-забув-а-воно-раптом-тут. Написався мені вірш. Незрозуміло, до чого. А за рік прийшла на нове місце роботи. І - все до деталей...
За останні кілька місяців стала хранителькою приватної бібліотеки. Ще більше полюбила старовинні книжки. Зрозуміла, що, хоч і все життя не розлучаюся із книжками, прочитала катастрофічно мало. Особливо - фантастики, особливо - наукової...Навчилася давати нове життя екземплярам, які мало не розвалюються на порох у руках, жовтим, де-не-де пошкодженим. Вони стають електронними. Такими самими, але іншими.
Але я не ховаюся від актуальних проблем у книжковому світі. В курсі усього. Бо просто не можу бути не в курсі й не можу бути осторонь. І я ніколи не буду нити: "Ооой, це у вихідний день акція протесту. Я в принципі "за", але так влом пертися, я ж хотіла набухатися з дружбанами, а дружбанам все пофіг, а вони ж образяться, якщо я з ними не наригаюся...". Бог від такого вберіг.
Я рада, що працюю саме з такими людьми, що на роботі й поза роботою спілкуюся саме з такими, а не іншими. Що маю таких друзів. І хай комусь можу здатися занадто аскетичною. І з занадто незрозумілими принципами. Але. Зовсім недавно пересвідчилася, що людям усе ж треба більше пояснювати про себе. Просто пояснювати. І хай це спочатку будуть удари в глуху стіну. Не дійде з першого, дійде з десятого, сотого, тисячного разу! Просто іноді морально й фізично втомлюєшся сперечатися, легше махнути рукою, оскільки "тут бєполєзно, нікому нічого не доведеш". Я ж вирішила набратися пекельного терпіння. Було нелегко. Та я донесла людині свою думку! Ця людина, яку вважала майже безнадійною, зрозуміла, й навіть зробила відповідні висновки! І головне, що не посварилися. Бо затялася методично пояснювати, доводити, поки не доягну свого, і все це - максимально толерантно, навіть не підвищуючи голосу, хоч як би регував співрозмовник! Дивовижно. Але пояснювала я не якусь вищу математику. Усього лише один із життєвих принципів: святкування, хороший настрій не слід прив'язувати до певних дат, адже у звичайний будній день можеш побачити по дорозі на роботу первоцвіт на клумбі - й радіти цілий день! Таки порозумілися.
Ціную й поважаю свого керівника, якому зараз особливо складно - зусібіч поливають брудом. У нього можна вчитися, як слід триматися у житті. Рада, що зустрічаю стількох людей, які стають друзями, хорошими знайомими, іноді - натхненниками. І рада навіть із того, що почуття іноді бувають такі багатогранні, такі незвичні, химерні, невзаємні, складні, болючі, солодкі, нестандатні...
Не маю ні лімузина, ні яхти, ні можливості будуватися у центрі столиці чи будь-якого іншого міста, ні норкової шуби, ні крокодилячого взуття. Також не маю параметрів 90-60-90, величезних губ, довгих ніг. Безпартійна. Без релігійного фанатизму. Просто вірю. Мабуть, старомодна (?). Та ні, це треба закреслити. Я поза будь-якою модою. Зовсім розучилася мріяти про матеріальне. Але й проти матеріальних цінностей не протестую. Зате точно знаю, телефонного дзвінка від кого бажала б найбільше.
Дата не кругла, але підсумки не завадять. Багато що у житті відбулося не так, як хотілося б. Чогось уже й не буде. Тільки, незважаючи ні на що, так і не стала тьоткою. Не прийшло "тьоточне" сприйняття реальності, яке не залежить від віку, але якого нереально позбутися. Не прийшла й тьоточність зовнішня. Більшість досі думає, що мені насправді років на 10 менше. Інше питання, що це дає мені чи іншим людям.
Так і живу. Стараюся не думати про вік. Саджаю квіти. Спілкуюся з кішкою (яка, до речі, давно одужала та стала енергійнішою за всіх енергійних). Планую якісь проекти. Втілюю. Знову планую. Зітхаю, що годин у добі мало.
Хто дочитав усе це до кінця - той мій фанат.
Tags: