(no subject)

[homo_feriens]

Згас останній ліхтар, осипаючи світло на дно:
ніч, стрімка і сувора, загату вікна розмивала.
Ти зронила шиття... Відпливало поволі воно
далі й далі, за пруг Ярославових брами і валу,—
в білий сон, де всю ніч палахтіло готичне вікно
в листопаді, у таллінській вежі,
де плинні дзеркала,
де свободу і ніжність зшивала ти, як полотно,
й одягала мене... В хвилі рук і очей одягала!
А на шибці — ні відблиску. Тихий потік темноти.
Розвела свої руки,— так, певно,
розводять мости,—
в цьому місті, на стійбищах цих навіть пам’ять
безсила...
Ти зронила шиття... І заплакало враз немовля.
Ми схилились над ним. І нахлинуло світло здаля,
і над нами пливла недошита сорочечка біла.

Ігор Римарук


Oboltus (с)