homo_feriens: (Default)
[personal profile] homo_feriens
І
Якось звикли до мітингів і акцій протесту студентів, різних громадських активістів - представників неробітничих професій. Страйк на заводі вже сприймається трохи як екзотика. Ті самі шахтарі стукали касками - давненько. Але в цьому, як не дивно, - своєрідна романтика. P.S. Безвідносно до якоїсь конкретної ситуації, а загалом. Психологія в нас така. Одне діло про щось заявити, обуритися і ще й спробувати це змінити, інше - потім "жити з цим". Адже тобі тривалий час ще будуть пригадувати - незалежно навіть від результатів твоїх дій: у колективі, у країні, у дворі. Особливо - на роботі. "Клювання" - забезпечене. Одним словом, хочеться, щоб людям не "влітало", щоб ініціатива сама по собі перестала бути важким покаранням.
ІІ
От приміром - мій брат. Діставав батьків, що час ремонт робити, - і не косметичний, а глобальний. Батьки впиралися, їм ставало погано від самого слова - "ремонт". Брат тоді сказав, що добре, зробить і без них, тільки от грошей заробить, робітників сам найме. Заробив. Зробили. Із заміною сантехніки, поіржавілих труб, вирівнюванням стін і навіть деяким переплануванням. По томуодержав цілий рахунок із претензіями: то тут робітники схалтурили, то там він за ними не додивився. Раз батько заявив, що краще було нічого не робити. Звісно, придовбатися у тому ремонті є багато до чого. Але чи багатьом батькам сини дарують таку реконструкцію - теж запитання.
This account has disabled anonymous posting.
If you don't have an account you can create one now.
HTML doesn't work in the subject.
More info about formatting