Напере до дні
13/2/13 15:07![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
homo_feriensТе, що день 14 лютого - це рай для продавців мішури, заперечувати не буду. Заздалегідь попрошу мене не вітати. І ще кілька слів до теми.
Що ж: у торгово-розважальних центрах уже потирають руки від нетерплячки. Коли ж настане цей день, набіжать лохи, скуплять похабні листівки та повітряні кульки (які, правду кажучи, в інші дні не взяли б і з доплатою)? Цього дня легко можна впарити й косметику, в якої скінчився термін придатності, і підів'ялі квіти. Переважна більшість, я впевнена, чудово все це розуміє, але чомусь щороку стабільно ведеться на таке. Ось - сила масового психозу.
Щиро співчуваю людям, які цього дня залишаються - з різних причин - самотніми й покинутими та дуже через це переймаються. Бо більшість - усе ж тільки вдає, що не переймається. І питання, хоч як це сумно, часто буває не у наявності-відсутності кохання у житті, а того, що тупо зробили його синонімом: банальної наявності-відсутності того, з ким доведеться спати вночі. (Хоча ні...Тим, хто не розуміє відмінності - абсолютно не співчуваю :) ).
Вкотре повторюся, що доказ кохання - не карамельне сердечко чи таке ж, але віртуальне, сердечко, почеплене на "стіночку" в соцмережі. Легко - відкупитися тістечком. Ну, добре, вбабахати величезну суму в подарунок - одного цього дня. А ви щобожого дня повитрачайте такі суми! А що? Для коханої людини не має бути шкода ні грошей, ні сил! Усе вже витратили? От молодці. Тепер, звільнившись від матеріального тягаря, можна й далі поговорити.
Я маю на увазі, з коханою людиною можна поговорити про все: про дощ, поточні витрати, прочитану книгу, доцільність розміщення пам'ятників у місті, комунальні тарифи, історичні події, почуту пісню, побачений пейзаж. І все те сприйматиметься легко й органічно. А розмова така - безперечно окрилить. Піднесе до небес. Без жартів.
Кохання - багатогранне. Реально. Відчуваєте його - отже, живете. Хотіла написати про спільні цілі, але, як уже переконалася, таке здебільшого не розуміють. Ок. Важливіше - у серпантині не заплутатися %)
Що ж: у торгово-розважальних центрах уже потирають руки від нетерплячки. Коли ж настане цей день, набіжать лохи, скуплять похабні листівки та повітряні кульки (які, правду кажучи, в інші дні не взяли б і з доплатою)? Цього дня легко можна впарити й косметику, в якої скінчився термін придатності, і підів'ялі квіти. Переважна більшість, я впевнена, чудово все це розуміє, але чомусь щороку стабільно ведеться на таке. Ось - сила масового психозу.
Щиро співчуваю людям, які цього дня залишаються - з різних причин - самотніми й покинутими та дуже через це переймаються. Бо більшість - усе ж тільки вдає, що не переймається. І питання, хоч як це сумно, часто буває не у наявності-відсутності кохання у житті, а того, що тупо зробили його синонімом: банальної наявності-відсутності того, з ким доведеться спати вночі. (Хоча ні...Тим, хто не розуміє відмінності - абсолютно не співчуваю :) ).
Вкотре повторюся, що доказ кохання - не карамельне сердечко чи таке ж, але віртуальне, сердечко, почеплене на "стіночку" в соцмережі. Легко - відкупитися тістечком. Ну, добре, вбабахати величезну суму в подарунок - одного цього дня. А ви щобожого дня повитрачайте такі суми! А що? Для коханої людини не має бути шкода ні грошей, ні сил! Усе вже витратили? От молодці. Тепер, звільнившись від матеріального тягаря, можна й далі поговорити.
Я маю на увазі, з коханою людиною можна поговорити про все: про дощ, поточні витрати, прочитану книгу, доцільність розміщення пам'ятників у місті, комунальні тарифи, історичні події, почуту пісню, побачений пейзаж. І все те сприйматиметься легко й органічно. А розмова така - безперечно окрилить. Піднесе до небес. Без жартів.
Кохання - багатогранне. Реально. Відчуваєте його - отже, живете. Хотіла написати про спільні цілі, але, як уже переконалася, таке здебільшого не розуміють. Ок. Важливіше - у серпантині не заплутатися %)