пізньоосінні пізньовечірні думки

[homo_feriens]

* * *
Не докоряю ніколи і нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома,
Що в тридцять - смерті в очі подивлюсь.

Моє життя - розтрощене корито,
І світ для мене - каторга і кліть...
Так краще в тридцять повністю згоріти,
Ніж до півсотні помаленьку тліть.

Василь Симоненко
...
Думала, що хоч він знайшов своє щастя. Ну хоч у якійсь сфері став щасливий. Але все - не певне. Так досі не спілкувалася з ним. Та, схоже, у щасливій ейфорії такі рядки не цитують.