Турпоїздки
30/12/13 16:01![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
homo_feriensУ неділю на Межигір'я багато хто планував марширувати пішки. Зрештою, дехто пішов, але - одиниці. Загалом організатори вирішили, що безпечніше і швидше буде їхати. Організували автобуси, переважна більшість їхала на легкових авто, була і велоколона.
Поїхала в автобусі - найбільшому, що від'їжджав від станції метро "Героїв Дніпра". Усього туди прямувало два чи три автобуси. Дорогою пасажири мали змогу поспілкуватися з опозицією, зокрема й висловити своє невдоволення чимось. Їхати в автобусі, наданому опозицією і водночас мати змогу висловлювати претензії до неї - це справді круто.
Доїхали до повороту на Нові Петрівці, там зустрілися з даїшниками. Повиходили з транспорту, пішли, а хто й побіг, далі пішки. Сонячно, бадьоро, весело. Власне, до маєтку не дійшли метрів 300. Вперлися у кордони з ВВ-шниками. Трохи далі, кажуть, стояв і "Беркут". Малих традиційно виставили попереду. Отже, перед щитами й мітингували. Багатьох цікавило питання обхідних вуличок, якими усе ж можна було б дістатися до маєтку. Коли ми вже від'їхали, з'ясували, що десь сотні людей вдалося прорватися. Точніше піти з тими, хто знає обхідні шляхи. Дуже шкодую, що мені не вдалося так попартизанити.
Як сонце заходило, почали збиратися в дорогу. Сіла в машину до друзів. Наступний пункт призначення був - маєток Медведчука. Будівля просто понад трасою. На той час уже споночіло. Люди гупали у ворота, писали свої послання. Яворівський закликав нічого не ламати, бо маєток ще знадобиться - наприклад, як дитячий будинок. Я до воріт навіть підступитися не змогла, стільки охочих там уже було "надіслати привітання". Перебували там недовго. Насамкінець хтось запустив біля маєтку шикарний салют. Поїхали нібито до Азарова, але наш екіпаж щось заблукав у дорозі. Вирішили повернутися додому.
Поїздка сподобалася. Зустрілася там зі знайомими та колегами, і з депутатом свого округу. Побувала нарешті у цьому "заповідному" місці. До розбирання фото й відео руки наразі не дійшли.
Поїхала в автобусі - найбільшому, що від'їжджав від станції метро "Героїв Дніпра". Усього туди прямувало два чи три автобуси. Дорогою пасажири мали змогу поспілкуватися з опозицією, зокрема й висловити своє невдоволення чимось. Їхати в автобусі, наданому опозицією і водночас мати змогу висловлювати претензії до неї - це справді круто.
Доїхали до повороту на Нові Петрівці, там зустрілися з даїшниками. Повиходили з транспорту, пішли, а хто й побіг, далі пішки. Сонячно, бадьоро, весело. Власне, до маєтку не дійшли метрів 300. Вперлися у кордони з ВВ-шниками. Трохи далі, кажуть, стояв і "Беркут". Малих традиційно виставили попереду. Отже, перед щитами й мітингували. Багатьох цікавило питання обхідних вуличок, якими усе ж можна було б дістатися до маєтку. Коли ми вже від'їхали, з'ясували, що десь сотні людей вдалося прорватися. Точніше піти з тими, хто знає обхідні шляхи. Дуже шкодую, що мені не вдалося так попартизанити.
Як сонце заходило, почали збиратися в дорогу. Сіла в машину до друзів. Наступний пункт призначення був - маєток Медведчука. Будівля просто понад трасою. На той час уже споночіло. Люди гупали у ворота, писали свої послання. Яворівський закликав нічого не ламати, бо маєток ще знадобиться - наприклад, як дитячий будинок. Я до воріт навіть підступитися не змогла, стільки охочих там уже було "надіслати привітання". Перебували там недовго. Насамкінець хтось запустив біля маєтку шикарний салют. Поїхали нібито до Азарова, але наш екіпаж щось заблукав у дорозі. Вирішили повернутися додому.
Поїздка сподобалася. Зустрілася там зі знайомими та колегами, і з депутатом свого округу. Побувала нарешті у цьому "заповідному" місці. До розбирання фото й відео руки наразі не дійшли.
Tags: