![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
homo_feriensВийшли на вулицю у Броварах, нині - другий день. Допомагала збирати підписи під зверненням до місцевих лікарів (щодо не видавання поранених міліції без огляду і щоб попередньо повідомляли активістам про те, що такі люди звернулися по допомогу), підприємців (щодо страйку) та партії влади (хоч хто там слухатиме).
Підійшла до нього. З невеликою подряпиною на обличчі, значно блідіший, ніж завжди. Він узяв мене за руку і так ми простояли хвилину мовчання, оголошену за загиблими. Поряд збирали грошову допомогу родинам загиблих.
Він розповів, що свій день народження йому довелося відзначати на Майдані. Не до святкувань. А у переддень його поранили у ногу - врятували товсті штани: лише сильний біль та великий синець. Шарахнули й по голові так, що каска розкололася. Якби не каска...
На мітингу розповідали про двох хлопців з вогнепальними пораненнями, які звернулися до місцевої лікарні, звідки тих міліція відразу забрала до місцевого відділку, а далі - до київського...Туди їздили депутати. Після митарств - хлопцям надана допомога, вони на волі.
З площі пішли ходою під міськадміністрацію. Викликали мера. Вимагали скликання позачергової сесії на ранок понеділка. Він намагався зволікати, казав, що не встигнемо, краще на вівторок. Але ж у вівторок - і сесія Верховної Ради. Домоглися, щоб на понеділок. Під час зустрічі люди викрикували свої претензії, вимагали від мера вийти з провладної партії. Зрештою, розійшлися мирно, адже на головну вимогу - про сесію - він пристав.
Потім пішли маршем головними вулицями міста. Завітали під місцевий офіс ПР (насправді це колишнє добротне приміщення дитсадка). Закликали людей приєднуватися. Хтось приєднувався. Кілька людей у будинках відчиняли кватирки і кричали звідти "Слава Україні!", деякі автомобілі схвально сигналили. Були й ідіотичні бабки, які обзивали дурнями, був чувак, який здалеку кричав одному з мітингувальників "а ну падайді!", "Сам підійди!" - відповідав той; зрозуміло, таким чувабабкам усі кричали "Ганьба!". Після маршу розійшлися, домовившись зібратися на площі вже завтра, а взагалі - діяти за ситуацією.
Підійшла до нього. З невеликою подряпиною на обличчі, значно блідіший, ніж завжди. Він узяв мене за руку і так ми простояли хвилину мовчання, оголошену за загиблими. Поряд збирали грошову допомогу родинам загиблих.
Він розповів, що свій день народження йому довелося відзначати на Майдані. Не до святкувань. А у переддень його поранили у ногу - врятували товсті штани: лише сильний біль та великий синець. Шарахнули й по голові так, що каска розкололася. Якби не каска...
На мітингу розповідали про двох хлопців з вогнепальними пораненнями, які звернулися до місцевої лікарні, звідки тих міліція відразу забрала до місцевого відділку, а далі - до київського...Туди їздили депутати. Після митарств - хлопцям надана допомога, вони на волі.
З площі пішли ходою під міськадміністрацію. Викликали мера. Вимагали скликання позачергової сесії на ранок понеділка. Він намагався зволікати, казав, що не встигнемо, краще на вівторок. Але ж у вівторок - і сесія Верховної Ради. Домоглися, щоб на понеділок. Під час зустрічі люди викрикували свої претензії, вимагали від мера вийти з провладної партії. Зрештою, розійшлися мирно, адже на головну вимогу - про сесію - він пристав.
Потім пішли маршем головними вулицями міста. Завітали під місцевий офіс ПР (насправді це колишнє добротне приміщення дитсадка). Закликали людей приєднуватися. Хтось приєднувався. Кілька людей у будинках відчиняли кватирки і кричали звідти "Слава Україні!", деякі автомобілі схвально сигналили. Були й ідіотичні бабки, які обзивали дурнями, був чувак, який здалеку кричав одному з мітингувальників "а ну падайді!", "Сам підійди!" - відповідав той; зрозуміло, таким чувабабкам усі кричали "Ганьба!". Після маршу розійшлися, домовившись зібратися на площі вже завтра, а взагалі - діяти за ситуацією.