Вони з нами

[homo_feriens]

Убиті нікуди не пішли.
Поховані, але залишилися тут, поруч. Присутні. Бачать і чують. Заспокоюють. Допомагають.
Їх можна зустріти. Часто ходять у натовпі. Прибирають сніг неподалік. Наливають чай. Стоять на варті барикад. Ми проходимо повз них, іноді торкаючись...Під їхніми пильними поглядами. А вони - губляться серед інших. У таких самих касках, балаклавах на обличчях чи теплих шарфах, грубих рукавицях, із палицями у руках.
Задумливо закурюють.
Зітхають біля заплаканих родичів.
Пересипають у руках попіл.
На морозі під зорями співають гімн - разом з усіма.
Приносять ліки у медичний пункт. Для живих.
Зазирають через плече тим, хто читає останні новини з телефонів.
Їхні тіні чіткішають у сутінках і відблисках вогнів.
Подають хустинки жінкам у сльозах, притримують тих, хто послизнувся, підставляють плече травмованим, моляться з усіма, розставляючи лампадки на пагорбах.
Злітають над вулицями, розчиняючись у димах і знову повертаючись зі снігом.
.