![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
homo_feriensНеділю присвятила пошуку героя, якого бачила напередодні, але не наважилася підійти http://vzahalinijak.livejournal.com/552756.html . Вийшло майже так: спочатку за ним треба пів дня ганятися, щоб сфотографувати, а потім - ще пів дня, аби віддати фотографію (с).
На барикаді його не знайшла. Запитала у старшого чоловіка, який охороняв барикаду, а заразом і скриньку для пожертв. Сказав, що хлопець тут є, але пішов до лікарні. Буде за півгодини. Залишила на барикаді пакунок із гостинцями. Пройшлася. Повернулася. Чоловік сказав, що той, кого я шукаю, був, але тепер пішов до аптеки - купити ліки. Підійшла ще згодом. Тут уже чоловік зателефонував йому на мобільний, зауважив - "до тебе прийшли". Вирішила дочекатися на місці. Поки що познайомилася і розговорилася із чоловіком - його звуть Василь, має жінку, вже дорослого й одруженого сина. На роботі ще вдається домовлятися про відпустку, то він - тут. На запитання, доки збираються тут бути: "Коли щось нарешті почне змінюватися".
Подивилася - а намету в них фактично й немає. Бо те, що є - складно так назвати. А ще ж холодно (а ще й зважаючи на теперішню зміну погоди...). Прикинула собі, що по їхній барикаді саме проходила лінія наступу й оборони, там все могло бути знищене тієї ночі. Проте чоловіки не жаліються: є теплий одяг, їжею їм допомагають.
Прийшов Іван - саме так звуть хлопця. Розповіла йому, що побачила його, а потім прочитала його історію в соцмережі...Він був уже без пов'язки на оці. Розповів про дві контузії. Про те, як влучили з рушниці в око. Він їздив на кілька днів додому, та всидіти там важко, Майдан кличе (це я розумію добре). Зір у нього дуже впав, але ніби медики кажуть, що може сам поступово якось відновитися, без операції. За кілька днів - знову до лікарні, на перевірку.
Розповіла, звідки я. Відповів:"Що цікаво - я теж із Броварів". Німа сцена на кілька секунд. Писали ж, що з Кам'янця... У Кам'янецькому районі є населений пункт із такою назвою. Але ті, хто писав, не вказали, бо читачі, мовляв, могли б не зрозуміти... Ось так зустрілися "земляки".
Коли вже збиралася йти, він попросив хоча б номер телефону залишити. Продиктувала, попросила його берегти цю мобілку (попередня в нього згоріла).
Повернулася додому. Готуватися до буднів та "відпочивати" під новини про кримський референдум.
На барикаді його не знайшла. Запитала у старшого чоловіка, який охороняв барикаду, а заразом і скриньку для пожертв. Сказав, що хлопець тут є, але пішов до лікарні. Буде за півгодини. Залишила на барикаді пакунок із гостинцями. Пройшлася. Повернулася. Чоловік сказав, що той, кого я шукаю, був, але тепер пішов до аптеки - купити ліки. Підійшла ще згодом. Тут уже чоловік зателефонував йому на мобільний, зауважив - "до тебе прийшли". Вирішила дочекатися на місці. Поки що познайомилася і розговорилася із чоловіком - його звуть Василь, має жінку, вже дорослого й одруженого сина. На роботі ще вдається домовлятися про відпустку, то він - тут. На запитання, доки збираються тут бути: "Коли щось нарешті почне змінюватися".
Подивилася - а намету в них фактично й немає. Бо те, що є - складно так назвати. А ще ж холодно (а ще й зважаючи на теперішню зміну погоди...). Прикинула собі, що по їхній барикаді саме проходила лінія наступу й оборони, там все могло бути знищене тієї ночі. Проте чоловіки не жаліються: є теплий одяг, їжею їм допомагають.
Прийшов Іван - саме так звуть хлопця. Розповіла йому, що побачила його, а потім прочитала його історію в соцмережі...Він був уже без пов'язки на оці. Розповів про дві контузії. Про те, як влучили з рушниці в око. Він їздив на кілька днів додому, та всидіти там важко, Майдан кличе (це я розумію добре). Зір у нього дуже впав, але ніби медики кажуть, що може сам поступово якось відновитися, без операції. За кілька днів - знову до лікарні, на перевірку.
Розповіла, звідки я. Відповів:"Що цікаво - я теж із Броварів". Німа сцена на кілька секунд. Писали ж, що з Кам'янця... У Кам'янецькому районі є населений пункт із такою назвою. Але ті, хто писав, не вказали, бо читачі, мовляв, могли б не зрозуміти... Ось так зустрілися "земляки".
Коли вже збиралася йти, він попросив хоча б номер телефону залишити. Продиктувала, попросила його берегти цю мобілку (попередня в нього згоріла).
Повернулася додому. Готуватися до буднів та "відпочивати" під новини про кримський референдум.