Побачення зі снайпером

[homo_feriens]

Сьогодні зранку мені пощастило зустрітися зі снайпером!
Він намагався сховатися від мене на даху! Але я його помітила. Посміхнулася і помахала рукою. І він у відповідь зробив те саме!
Я підійшла ближче до даху. І крикнула, щоб злазив - яка там робота, коли весна, ранок!?
Через 5 хвилин він був поряд. Ми прогулялися до найближчої кав'ярні, поговорили про життя...Він розповів, як відбирають у снайпери і які якості для цього треба мати. Я заперечила - мовляв, цих якостей у нього немає - він порушив усе, що можна, покинув робоче місце, не всидів, його, певне, вже шукають і добряче покарають, це ж скандал. А він, відставляючи убік чашку, відповів, що іноді правила теж треба порушувати. Ось він собі це дозволив. Хоч раз у житті. Буде що згадати. А весна у Києві йому подобається і він не хоче гаяти часу на умовності.
І ми розійшлися у різні боки. Мабуть, ніколи не побачимося.
Сподіваюся, його покарання за весняне безумство не буде страшним.