Дитя Чорнобиля

Приїхав до Києва на конференцію з питань:"Що робити?":) Став розпитувати : хто я, шо я... коли відповіла, що вчуся на укр. філології,дуже зацікавився: ух ти, мене завжди цікавила філологія і все, що з нею пов"язане!Спитав, ким я буду.відповіла, що маю дві спеціальності: вчитель та літ. редактор.Після магістратури буду викладачем.Спитав, чи мене приваблює наукова діяльність.відповідь була:"Зараз мені подобається все, чим я займаюся".-"Ще не визначилася?"-"Та визначилася, але от побула на практиці у школі - і з дітьми класно працювати!" "Полюбила дітей?"-"Та я їх завжди любила!"-"Любила?..І, мабуть,сама хочеш?"-"Хочу!І багато!:)"-"Хочеш і багато?:)А в тебе братів-сестер багато?"-"Ні, тільки брат!..Але, я думаю, це не має значення!.." -"Ну, так... А не хотіла б бути журналістом?"-"Були спроби...Подала свій твір на конкурс журналістів, підсумки якого будуть на День журналіста.Можливо, запрпонують співпрацю з газетою...Але це ще невідомо..."-"А у мене статті виходять цікаві, але в мене з граматикою проблеми...з українською...багато помилок"-
"Я тобі хочу сказати, що кілька років тому, здається, в 2005-му, до нашого міста переїхав чоловік з Донецька із родиною.Спочатку слова не міг сказати по-українськи.Вірші писав російською.Ходив на літературну студію в нас у місті.І так поступово, приблизно за рік, у процесі спілкування вивчив мову, почав спілкуватися українською..."-"То ти хочеш сказати, що в мене иє шанс?.."-"Звичайно"-"добре, ще поспілкуємось"- і пішов на продовження конференції.
Перші речення у розмові він говорив російською - ім"я, звідки він і т.д., але дуже швидко перейшов на непогану українську.
я його чомусь дуже зацікавила....