Дитя Чорнобиля

Летаргійний сон - це особливе явище. Ще ніхто до кінця не вивчив, що ж воно таке. Зустрічається рідко. Але стільки, скільки існує людство. У казках теж описується.
Добре поринути в такий стан, коли все втомило. Летаргійний сон - своєрідна академвідпустка від життя.
У такому стані про людину досить швидко забувають, передчасно починають вважати втраченою для суспільства. Якщо вже дехто поспішно намагається "списати з рахунків" іншого, як тільки той лише застудився, то що казати про цю складну...хворобу?явище?втому?зупинку?...Ну, походять кілька днів чи тижнів. Ну, подивляться, як на Леніна в мавзолеї. І то - якщо пустять. А тоді почнуть займатися своїми справами. Пліткувати, тікати раніше з роботи, напиватися, плакати через зламаний нігтик, поступатися або не поступатися місцем стареньким у транспорті, сваритися, вигадувати усяку маячню, ловити своє щастя, їздити за кордон... А той, хто "спить" - невідомо ж, коли прокинеться: завтра, через місяць, через рік чи ніколи. Звичайно, найбільша морока від такого близьким. Доглядати і чекати. І не знати, як буде далі.
А той, хто покинеться, може когось не впізнати, когось - уже не застати, побачити, що багато-багато змінилося, і треба пристосовуватися до нового - хорошого чи ні, але нового...
Хорошим було таке недовге "інтермеццо" - але щоб не заважало іншим. Після цього повернутися і побачити, що, може, щось і стало краще.