homo_feriens: (жовте)
Вихідний вирішено було приділити прогулянці на природі (майже спонтанній), музиці, медитації, тиші, співу пташок. Шуканню місць, де б не чути людського галасу і завивання моторів (чи галасу моторів і людського завивання?). Це складно, коли всі вивалюють на шашлички з шансончиком. Але чудово, що джипи можуть проїхати ще не скрізь. І тоді: багато повітря, таємничість, загадковість, розчинення у навколишньому.... )
homo_feriens: (герой-рятівник)
Вчора під Лисою горою стояла міліцейська машина. Я думала спочатку, що зробили цю гору якоюсь закритою територією. Автомобілі ніби зовсім не пропускали, а пішоходів попереджали, що палити багаття не можна - і пускали. Щоправда, коли зсутеніло, наряду там вже не було.
Тимчасом - хто хотів, той палив. З ночі в повітрі відчувається паскудний запах гару. Невідомо на що схожий. Часом нагадує палений папір. Найцікавіше: спілкувалася зранку з подругою з Санкт-Петербурга, то вона сказала, що в них саме сьогодні почалося точно таке ж.
Думаю, дощ зараз допоміг би. Тільки нормальний, а не той, після якого знову душно.
P.S.Це "щастя" доморощене чи з Москви прилетіло?
homo_feriens: (?)
Київська Лиса гора вміє спочатку поводити довкола себе, а потім уже дозволити зійти на неї.
Дивний феномен: там росте багато груш, причому різних сортів, і родять рясно. Тоді як, наприклад, лисогірських яблунь не бачила зовсім.
Крім того, на горі обов'язково починає дуріти техніка.
Так сталося з мобілкою Саші, коли ми вже спускалися. На екрані, там, де завжди висвічується місцезнаходження - назва міста, станції метро і т. д. - раптом з'явилася рухома стрічка з незрозумілими символами, яка невдовзі пропала.