Дитя Чорнобиля

У мене з'явився новий кумир.%))
Напередодні 25-ої річниці катастрофи на ЧАЕС багато прочитала про Константіна Чечерова (не плутати з Чечетовим). От люблю таких людей - фанатів своєї справи. А тут - ще й якої справи. Цікаво, що багато хто сприймає його несерйозно чи просто з недовірою. Справді, його життя здається неймовірним, але ж - факт. Ось такі люди і є насправді вільними. Якщо все точно так, як він розповідає і як пишуть, - то тільки повага й безмежне захоплення. Учора випадково побачила шматок передачі у Шустера. Не дивлюся тєлік, тим паче - такі шоу. Але була саме "моя" тема. Виступав і цей дослідник. Змушує замислитися. А от неприємно вразила поведінка "грінпісівця". Таке враження, що молодик нахапався знань "по верхах", ні на чому глибоко не розуміючись і при цьому всіх повчаючи. Якби це була жінка, про таку поведінку відразу б сказали "ПМС" або "клімакс".
(Для довідки. Найцікавішим мені видалося: http://www.ng.ru/science/2011-04-26/9_chernobyl.html , http://www.novayagazeta.ru/data/2011/043/00.html )

Захотілося поїхати у зону відчуження. Мені кажуть: ну що ж, бери з собою Миколу - і їдьте!:) Зібралися. Виїзд з Києва був о 7.00, то ж вставати довелося о 5.00. Дощ. Похолоднішало...Мокрий ранок. Набралося бажаючих два автобуси. Рушили. Їхали три години.
Їхалося дуже весело. Всіх чогось перло. Розповідали приколи, сміялися. Перло і мене.
Містами, селами, лісами, полями...Навіть трохи боліт було. Що далі- то порожніше. Але наближення до зони не відчувалося. Ліси як ліси. Села як села.Звичайно, чимало порожніх хат. Але є й дуже добротні, цегляні, звідки ніхто тікати не збирається. І поля - не всі у бур"янах. Багато зораних і, певне, засіяних. Це означає, що життя триває...
Хотіла фотографувати те, що проїжджали, але дощ позаливав усі вікна.Ех..
Під"їхали до пропускного пункту - у лісі, недалеко від Прип"яті. Тут президент мав відкрити новий комплекс для зберігання, переробки та знешкодження ядерних відходів "Вектор". "Віктор відкриє "Вектор" ", - подумалося. Нас висадили. Під дощ і вітер. Усі промокли до нитки. Чекаємо главу держави. Тут ще з"ясувалося, що його підходу до преси не передбачено. Тільки подивимося, як він перерізає стрічку, знімемо. А після цього самі можемо трохи полазити цією територією. Поки чекали, я пофоткала дещо...
( Картинка 907x680, 132,79 КБ )

А це нас завели на пропускний пункт. Через це приміщення будуть провозити відходи і перевіряти їх :
( Картинка 907x680, 108,69 КБ )

ХОЧУ СОБІ ТАКУ МАШИНУ!!!!:)
( Картинка 907x680, 102,13 КБ )
( Картинка 907x680, 39,83 КБ )
Ось так зустрічали Віктора Ющенка:
( Картинка 907x680, 104,08 КБ )
Точніше - довго-довго чекали. А поки чекали, я подивилася, як огороджена територія...
( Картинка 907x680, 138,39 КБ )
( Картинка 907x680, 145,63 КБ )
( Картинка 907x680, 150,85 КБ )
( Картинка 907x680, 106,11 КБ )
А коли чекання затягнулося, пожежники запросили нас почекати у свій гараж.
( Картинка 907x680, 79,58 КБ )
Ось і президент біля червоної стрічки...
( Картинка 907x680, 139,68 КБ )
Знову в автобусі. Їдемо до Чорнобиля.
Чорнобильський дощ усіх задовбав.
( Картинка 907x680, 150,44 КБ )
На території ЧАЕС
( Картинка 907x680, 150,47 КБ )
( Картинка 907x680, 156,30 КБ )
( Картинка 907x680, 174,30 КБ )
( Картинка 907x680, 144,14 КБ )
( Картинка 907x680, 173,36 КБ )
( Картинка 907x680, 152,68 КБ )
Викладено на клумбі кольоровими камінчиками:

( Картинка 907x680, 184,89 КБ )
На оглядовому майданчику директор ЧАЕС розповідає про об"єкт "Укриття"
( Картинка 907x680, 87,83 КБ )
Макет на оглядовому майданчику
( Картинка 907x680, 106,07 КБ )
Макет із "секретом" (відкривається). Його нутрощі:
( Картинка 907x680, 98,72 КБ )
Бу-га-га!:
( Картинка 907x680, 154,47 КБ )
Знову надворі.
Пам'ятний знак.
( Картинка 907x680, 163,26 КБ )
Після всього для нас - стомлених, змерзлих до кісток та намоклих, накрили стіл у чорнобильській пожежно-рятувальній частині
( Картинка 907x680, 164,76 КБ )
Після цього я припинила клацати фотоапаратом. Крім смачної їжі для розігріву був і полум'яний напій, якого я зазвичай не п'ю. Але вирішила, що якщо не хильну хоч трохи - зовсім захолону. Потім був ще й гарячий чай.
Після цього, подякувавши за гостинність, пішли до автобуса, щоб вирушити до Києва.
В автобусі постійно намагалася заснути, але так і не вийшло.
У Києві мене запитали: "Ти світишся?"
"Вимкніть світло - побачите", - відповіла я.

23 квітня Президент України їде до Чорнобильської АЕС!
Я захотіла з ним - аж до стелі стрибала.
Благала відпустити мене туди.
Моїм пориванням не дуже-то вірили. Сказали, що краще відправити до реактора одного ледаря. Він відразу почав перелякано НІкати - ні, не хочу, не треба. Я пожартувала, як він боїться за своє життя. І додала, що якщо того чувака відвозити, то уже й залишити там!
Мені казали й інші, що ні за що не поїхали б! Разів сто перепитували : "ти шо - чесно?!" Чесно! Це ж круто!:)
Зрештою, сказали, що мене не розуміють. М-да-а, мене завжди було важко зрозуміти. Але мене це не засмучує.
Хай заздрять:)

Дитя Чорнобиля сьогодні було в Секретаріаті Президента.
Там Ющенко і багато інших поважних дядьок у костюмах -з України та не з України -підписували два контракти: про побудову нової конструкції для ізоляції четвертого енергоблоку, другий - про добудову сховища для відпрацьованого ядерного палива...

А мені про це треба було писати.

Що ж, такі теми липнуть до чорнобиленят.
Зараза - до зарази.