![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
У школі на уроках історії, крім усього, вчать і про Брусиловський прорив (хто забув - подія Першої світової війни під командуванням генерала Брусилова). А клас, у якому я вчилася, мав ще й гуманітарний ухил:)) Тому й уроків історії (та іншої "гуманітарщини") було більше, ніж в інших, паралельних, класах. Після уроків, як правило, залишалися чергові учні - витерти дошку, прибрати у класі... Існувала така домовленість: щоб трохи полегшити роботу черговим, кожен учень, виходячи у кінці дня з класу, має поставити за собою стілець на парту, - щоб легше було під тією ж партою прибрати. Хулігани-двієчники, звісно, цього старалися не робити. То ж у багатьох чергових була звичка: ставати на дверях і випускати однокласника тільки тоді, коли той поставить за собою стілець. Справа буквально на півхвилини. Але сперечатися про це могли дуже довго. Пізніше група хлопців (5-6 людей) вигадали план: як уникати цього обов'язку. Вони збиралися всі разом, розганялися і "стадом" буквально зносили чергового, який стояв "на воротях". Між собою це називали "Брусиловським проривом".
У класі вчилася дівчинка, яку майже на кожній перерві до істерики діставали хлопці. Способи знаходили різні. Було все: і крики, і бігання по класу, і матюки, і сльози, і літання у просторі різноманітних предметів, і відбирання речей...Її прізвище було Куликова. До шкільної історії події увійшли як Куликовська битва.
У класі вчилася дівчинка, яку майже на кожній перерві до істерики діставали хлопці. Способи знаходили різні. Було все: і крики, і бігання по класу, і матюки, і сльози, і літання у просторі різноманітних предметів, і відбирання речей...Її прізвище було Куликова. До шкільної історії події увійшли як Куликовська битва.
Tags:
