...

Нічні тіні кидаються врозтіч, але це не рятує їх від зникання.
Розбите серце - скалка до скалки, крихта до крихти - зростається, стаючи опуклим келихом, який наповнюється цинізмом. Переливаючись через край, він випаровується. Від випарів душно у кімнаті. Відчинити кватирку, провітрити.

Артеріями неквапно стрибають напівсонячні зайчики. Вони обережно пробуджують пульс.
Голова гуде бджолами думок.

Із очей викочуються величезні сонця і крапають на підлогу, залишаючи калюжі світла.

Сьогодні розумієш: із дзеркалом можна не лише ворожити. У нього можна і просто дивитися.

Впізнаєш і з подивом роздивляєшся власні учорашні малюнки. Встигли вицвісти. Але контурів не втратять ніколи. Посміхаєшся самими віями. А вже губи посмішку замикають.
Протягом дня матимеш безліч мішеней і стрілятимеш не лише очима.
Усі скарби давно знайдені. Тому залишатиметься тільки старанно їх перезаховувати. І не для того, щоб не знайшли. А для того, щоб не приростали і не звикали до старого місця.
Годинники показують різний час. Тиск бажань - у нормі. Залишилося пропустити вперед кілька надокучливих трамваїв і викликати таксі з доставкою додому.

Напиши дєдушкє...перед Новим роком

Передноворічний тест
(проходити обрежно:))

Тут:http://grudina.info/newyear/index.php

Про матюки

Матюкатися чи ні - кожен вирішує для себе сам. Тільки кажуть, що відучитися від цього потім нереально.(=наркотик?)
У кожного свої межі дозволеного. Як на мене, то головне, щоб людина усе ж відрізняла: лаятися матом чи ним розмовляти?..
У дитинстві багато хто по приколу грався у викликання "матюкливої баби" чи "матюкливого гнома". Може, до когось і приходили:)
Зараз же такі слова досліджують у багатьох аспектах. Пишуть дисертації. Величезними накладами видають книжки... Літератури про мат особисто я перечитала чимало. Про значення слів сказали уже багато, створили класифікації, розклали на полички... Значно менше говорять про ПОХОДЖЕННЯ, а ще менше - про ЕНЕРГЕТИКУ мату. Про що ж НАСПРАВДІ говорять люди, коли "посилають" одне одного?..
Пояснення знайшла майже банальне. (Джерело наразі точно не згадаю, сорі...)Проте - яке.
Отже, коли хтось посилає на х.., то цим автоматично бажає йому небуття = смерті. Бо, "йдучи" на це саме місце, звідки й виходить сІм'я, початок, зародження життя, він повертається у свій стан ДО зачаття, до народження, коли його ще не існувало. Іншими словами - у небуття, що рівнозначно смерті. Те ж саме і з іншим популярним "посиланням" в інший орган.
Але навряд чи у запалі сварки хтось задумується про справжнє значення кинутих фраз, і вже тим більше навряд чи визначає, скільки разів за день і скільком людям побажав смерті.