Суворі критерії

Купила кілька місяців тому таку книжку: "Развитие западного интеллектуализма". Владимир Голяховский. Анотація - двома мовами: російською та англійською, далі - лише російською. Про зародження та розвиток інтелектуалізму в літературі - від найдавніших часів до сьогодні.
Автор дуже постарався. Майже до кожного розділу додав по віршику власного написання. (Прозрівати від них чи ні - вирішувати читачам). Ось, наприклад, "ілюстрація" до теми про найдавніших людей.

СТИХИ ПРО ПЕРВОБЫТНУЮ ЛЮБОВЬ

Жил да был неандерталец,
Он ходил вразвалочку,
И однажды повстречал
Он неандерталочку.

До сих пор таких красавиц
Не видал неандерталец:
( Д а л і ... )

Смолоскип переосмислення

Отримую "смолоскипівську" розсилку - не на електронну пошту, а саме паперову, у конверті, у звичайний поштовий ящик. Раз на місяць. Колись (у молодості:)) була у "Смолоскипі" й стипендіаткою. Тепер просто отримую новини. Не знаю чому, але надходять вони із запізненням (приблизно на 2 місяці пізніше). Переглядаю, читаю...Та суть не в цьому. Такі затримки щоразу ще гостріше допомагають зрозуміти, як миттєво застаріває інформація. Деякі речі, що були два місяці тому, вже ледь-ледь згадуєш, бо вже після них - стільки всього відбулося. Тебе раптом "наздоганяє" "нагадування", якийсь підсумок того, що минуло. Тільки дивишся на це зовсім іншими очима, ніж міяць-два тому.

(no subject)

На прохання читачів у продовження запису http://vzahalinijak.livejournal.com/175185.html подаю ще уривки з книжки про розвиток західного інтелектуалізму.

"...По справедливости, Парижский университет следовало бы назвать в честь Пьера Абеляра - первого действительного профессора и первого академика Европы.
В 1717 г. известный английский поэт Александр Поп написал поэму "Элоиза к Абеляру", в которой она обращалась к возлюбленному. Но до сих пор ещё не было ответа "Абеляра к Элоизе". Я решил исправить это и написал стихи:
Владимир Голяховский
АБЕЛЯР К ЭЛОИЗЕ

Нам внушали, что Бог, наш Отец,
Выбрал чистую деву простую,
И явился к ней Ангел-гонец,
Принести эту весть ей благую;
И от Духа Святого Чела
Без греха она вдруг зачала.

И я верил, Святыню любя,
Что её обрюхатила птаха,
Но с тех пор, как увидел тебя,
Потерял я наивность монаха,
( ..........>> )