Дитя Чорнобиля

Просили мене одні люди надіслати через "Нову Пошту" їм деякі речі - інакше не було як. Потім ще інші звернулися. Не все, що треба, знайшла, але дещо з теплих речей між усіма розподілила й запакувала. Обидві посилки на Донеччину. В Донецьку відділення не функціонує. Тут надходить мені смс, що адресат посилку не забрав. Телефоную. А він не знав нічого, йому з пошти навіть смс не надсилали! Таке враження, що це навмисне робиться. Іншим двом (телефон маю лише одного з них) уже тиждень не можу дотелефонуватися. Поза зоною досяжності. Зранку приходить смс, що й ті не забрали посилку...Що робити, не знаю. Якщо вони автобатальйон, то їх кудись перекинути могли. А мобільний? У кращому разі - загубився чи розрядився. І як тепер?.. Пробачте, хлопці. Ви мерзнете. Я тут звалилася хвора і не знаю, як далі чинити. Мені телефонують постійно, без мене збирають посилки на 2 добровольчі батальйони. Усім треба теплі речі, спальники, грілки, ліки...

Отримую "смолоскипівську" розсилку - не на електронну пошту, а саме паперову, у конверті, у звичайний поштовий ящик. Раз на місяць. Колись (у молодості:)) була у "Смолоскипі" й стипендіаткою. Тепер просто отримую новини. Не знаю чому, але надходять вони із запізненням (приблизно на 2 місяці пізніше). Переглядаю, читаю...Та суть не в цьому. Такі затримки щоразу ще гостріше допомагають зрозуміти, як миттєво застаріває інформація. Деякі речі, що були два місяці тому, вже ледь-ледь згадуєш, бо вже після них - стільки всього відбулося. Тебе раптом "наздоганяє" "нагадування", якийсь підсумок того, що минуло. Тільки дивишся на це зовсім іншими очима, ніж міяць-два тому.