Програма телепередач

Програма телепередач на 12 листопада 1983 року. Газета м. Сочі (СРСР, Росія) "Черноморская здравница". Ось що могла подивитися радянська людина.

Лінії життя

Одні періоди ми проживаємо легко і якось непомітно навіть для себе. Інші - доводиться просто тягнути. Певний час мені доводилося щодня шукати для себе мотивацію, щоб просто жити. Шукати і знаходити. Не бачити людину, намагатися забути. І нав'язувати собі щось інше. Ті, хто дивився з боку - і гадки не мали про такий стан. Добре маскувалася. Ще - вела своєрідний щоденник. Система, яку сама й придумала. Креслиш на сторінках таблицю: число, місяць, рік...що зробила, що треба зробити. Навпроти того, що зроблено - особливі позначки. Напроти того, що в першу чергу - інші позначки, навпроти того, що обов*язково, щодня - ще інші... Цілком серйозно пишеш план...На кілька днів. Чи й тижнів, якщо маєш час. Наприкінці кожного дня заповнюєш. Що вдалося,що ні. Наприкінці місяця - підсумок: що стало краще, що гірше, що лишилося, як було, що треба зробити, у чому проблеми, що добре вдалося.........Головне: щодня знаходити мотивацію для життя. Вела тоді майже півроку. Списала майже весь товстицй зошит. Навіть якби хтось до нього зазирнув - нічого не зрозумів би: ну, якісь плани на день, якісь позначки...
Тепер все перегоріло і можна про це написати. Дієві "ліки". Але такі, що допомогли тільки на той час і саме у тій ситуації. Для чогось інщого треба шукати інші підходи. Мабуть.

Андріївський узвіз

Учора ввечері гуляла Андріївським узвозом. Саме у сутніках при ліхтарях він неперевершений. Мало людей. Просторо, ніхто не торгує.
Думаю, там у такий час можна знімати якийсь фільм-казку.

Володимирська

Люблю сісти десь у "генделику":) на Володимирській з чашкою кави. Чи з чашкою ще чого-небудь...Головне, щоб можна було дивитися у вікно, спостерігати за життям вулиці. Як повз проходять перехожі, плавно чи істерично проїжджають авто, іноді - автобуси з написом "Екскурсійний", звідки, прилипнувши квадратними очима до скла, визирарють туристи...
Настає просто час медитації, яка триває стільки, скільки п'ється кава. Потім виходиш на цю саму вулицю і знову стаєш не споглядачем, а учасником.