Кирпичиною йому б по морді...

Прийшла до київського музею-квартири Павла Тичини. Принесла від себе канцтовари - вони збирають для допомоги школярам http://vzahalinijak.livejournal.com/510673.html. Мені подякували, розпитали трошки, хто я.
Стомлена-забігана, повернулася додому. Аж тут мені телефонують. Із музею. Здивувалася. Мені працівниця сказала таке. Водночас зі мною до музею зайшов ще якийсь чоловік. Чи не зауважила я за ним нічого підозрілого. Бо після того візиту з музею пропав комп'ютер. Працівники в трансі. Я, звісно, пам'ятаю, що якийсь чоловік там був, але глянула на нього лише побіжно, особливих прикмет, на жаль, не запам'ятала. Можливо, то й не він, але хоч би зачіпка була. ( ... )