![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
homo_feriensБілорусь почалася з ночі. Відразу з автобуса, не скидаючи речей, пішли гуляти Гомелем. Виспатися тоді вийшло зовсім мало.
Що вражає у білоруських вулицях - то це чистота, якась навіть "вилизаність". Це те, чому нам слід було би повчитися.
У зв'язку з травневими святами у Гомелі та в Мінську (де ми були вже у другій половині наступного дня) - багато червоних прапорів та іншої радянсьої символіки. Подекуди аж занадто. Людей на вулицях зовсім небагато. Частково можна списати на те, що на свята багато хто поїхав із міст. Це вдень. Ще більше вражають нічні вулиці.Там є щось схоже на комендантську годину. Не можу уявити такого в нас, навіть дуже напружившись. Вулиця - від краю до краю - порожня. Повертаєш на іншу - теж. Враження сцени, де катастрофічно не вистачає акторів. У когось, за кілька кварталів звідси "заспівав" мобільний чи спрацювала сигналізація, луна відносить звук, чути, ніби поряд, і вже знаєш, що там десь є людина...Спиртне серед ночі не продадуть. До того ж, багато магазинів лише умовно назвиаються цілодобовими. Однак було, звісно, не до спиртного.
Зробивши фотографії нічного Гомеля, пішли трохи відпочити. До знайомого, який зустрів та приймав нас.Зранку, не дуже виспані, ще погуляли містом, а тоді відбули до Мінська.
У столиці також був багатогшодинний марафон із вражень. Проводили екскурсію наші мінські знайомі.(Всім, хто приймав - окрема величезна подяка).
Багато старих будівель реставрують. Тільки якістю реставрації не всі залишаються задоволені, бо, як нам розповіли, частіше виходить просто перебудова заново.
У метро - гламурні рожеві жетони.
Від будівлі національної біблітеки - враження, як від споруд із фантастичних фільмів про майбутнє. Щось у цьому є..))
Звісно, краще все видно на фото, які будуть пізніше.
Ввечері - на потяг. Брат сказав, що не буде лягати спати, бо тільки нормально заснеш, як розбудять - кордон, митниця.
- В епіцентрі сну буде кордон.
Я ж не витримала заснула. Розбудили. З верхньої полиці побачила, як повз пройшла вівчарка. Дивилася на неї тільки мить, крізь сон, а встигла зауважити, яка у неї виправка. Відразу скажеш - на роботі. Враження собака справила не тільки не мене. Чула, як за стіною дві сусідки ще довго обговорювали її -яка вона чудова.
Подумалося, що це і є ознака справжньої харизматичнлої особистості. Не треба кричати, лізти поперед усіх, штучно намагатися виділитися, щось комусь доводити...Просто пройти...просто миттвє враження - і всі вже зачаровані...
Мінськ
Що вражає у білоруських вулицях - то це чистота, якась навіть "вилизаність". Це те, чому нам слід було би повчитися.
У зв'язку з травневими святами у Гомелі та в Мінську (де ми були вже у другій половині наступного дня) - багато червоних прапорів та іншої радянсьої символіки. Подекуди аж занадто. Людей на вулицях зовсім небагато. Частково можна списати на те, що на свята багато хто поїхав із міст. Це вдень. Ще більше вражають нічні вулиці.Там є щось схоже на комендантську годину. Не можу уявити такого в нас, навіть дуже напружившись. Вулиця - від краю до краю - порожня. Повертаєш на іншу - теж. Враження сцени, де катастрофічно не вистачає акторів. У когось, за кілька кварталів звідси "заспівав" мобільний чи спрацювала сигналізація, луна відносить звук, чути, ніби поряд, і вже знаєш, що там десь є людина...Спиртне серед ночі не продадуть. До того ж, багато магазинів лише умовно назвиаються цілодобовими. Однак було, звісно, не до спиртного.
Зробивши фотографії нічного Гомеля, пішли трохи відпочити. До знайомого, який зустрів та приймав нас.Зранку, не дуже виспані, ще погуляли містом, а тоді відбули до Мінська.
У столиці також був багатогшодинний марафон із вражень. Проводили екскурсію наші мінські знайомі.(Всім, хто приймав - окрема величезна подяка).
Багато старих будівель реставрують. Тільки якістю реставрації не всі залишаються задоволені, бо, як нам розповіли, частіше виходить просто перебудова заново.
У метро - гламурні рожеві жетони.
Від будівлі національної біблітеки - враження, як від споруд із фантастичних фільмів про майбутнє. Щось у цьому є..))
Звісно, краще все видно на фото, які будуть пізніше.
Ввечері - на потяг. Брат сказав, що не буде лягати спати, бо тільки нормально заснеш, як розбудять - кордон, митниця.
- В епіцентрі сну буде кордон.
Я ж не витримала заснула. Розбудили. З верхньої полиці побачила, як повз пройшла вівчарка. Дивилася на неї тільки мить, крізь сон, а встигла зауважити, яка у неї виправка. Відразу скажеш - на роботі. Враження собака справила не тільки не мене. Чула, як за стіною дві сусідки ще довго обговорювали її -яка вона чудова.
Подумалося, що це і є ознака справжньої харизматичнлої особистості. Не треба кричати, лізти поперед усіх, штучно намагатися виділитися, щось комусь доводити...Просто пройти...просто миттвє враження - і всі вже зачаровані...
Мінськ