![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
homo_feriensПротистояння в Україні знову досягло апогею і вихлюпнулося на вулиці Києва. Сутички були в тому числі і на Майдані.Київська міліція не розбороняла конфліктувальників.До серйозних бійок не дійшло.Все обійшлося несильними стусанами та штовханиною.Сили були приблизно рівними.З кожного боку в цьому бало участь по одному учаснику.Але...Все по порядку.
До мене з Росії на кілька днів приїхала ЖЖ-знайома,з якою ми вперше і побачилися в реалі.Я показала їй Київ та Бровари.СуперСаня усе фотографувала. Усьому дивувалася.А познайомилися ми ось як.Я дізналася про гурт "Сонце-Хмари"
у Санкт-Петербурзі,лідером якого є українець - родом із Тернопільської обл.І співають вони по-українськи.Хоча всі інші там-не українці.А моя знайома якраз і кайфує від цього гурту...І ось вона вперше у Києві.До цього їздила лише в Одесу.Мені довелося багато посміятися із тих наївних уявлень,які росіяни про нас мають.Вона здивувалася,що в Києві так мало розмовляють українською і так мало українських газет.Ще вона вважала,що тут москалів вбивають. Я не захотіла її розчаровувати хоча б у цьому і відповіла,що справді,за одного вбитого москаля дають премію-1000грн.А за кожного наступного-ще більше.Вбиваєш і закопуєш.Тут гостя поцікавилась,а як же тоді дізнаються, що вбив справді москаля.Відповіла,що їхні трупи починають завонюватися і запах такий,що вже ні з чим не переплутаєш.А в мене рука вже набита...Наступного дня гуляли Подолом,Андр.узвозом.Російська гостя почала квилити,що вже не може йти.А я її тягала і тягала.Тоді вона зробила висновок:у вас вбити москаля - це нічого особливого,а от повільно замучити його до смерті -то справді подвиг.Я сказала,що так і є... А ще ми багато сперечалися.І ніхто не бажав поступатися.Дуже швидко дійшло до майже силового варіанту.Кричали прямо посеред вулиці.Люди на нас оберталися. - Москаль! - Хохлушка!-Обмін ударами. Взагалі,все це тягнуло на перформенс. Гіперболізація рос-укр відносин.
Гуляли біля Лаври.Подзвонили Андрію з "Сонце-Хмари".Поспілкувалася з ним вперше по телехвону - як із своїм,із земляком.Було дуже приємно,що за стільки років він не втратив гарного західноукраїнського акценту.А от Сані стало незрозуміло, що таке акцент-для неї вся українська однакова...Тут мені довелося прочитати їй коротку лекцію з історії української літературної мови, а також пояснити поняття "літературна мова", "вимова", "діалект"...
Виявилося,що українську їй ще вчити і вчити;)Але,по-моєму, в Росії нічого,крім російської, вчити не хочуть...
Вже в останній день, перед тим,як посадити "москальку" на автобус, ми якось дійшли до теми виборів.Вона сказала,що Андрію треба балатуватися на президента.Тільки - Росії чи України?Я,секунду подумавши,відповіла:"Росії". А з Україною я сама впораюся.Тут знову мало не дійшло до бійки, бо Саня вважала, що суспільство ще не готове до жінки-президента.Після довгої суперечки ми потиснули одна одній руки,посперечавшись,стану я президентом чи ні.Тільки розбити було нікому...Отже,Андрій Федечко стане наступним президентом Росії, а я - України.І все буде супер.На цьому й розсталися...
До мене з Росії на кілька днів приїхала ЖЖ-знайома,з якою ми вперше і побачилися в реалі.Я показала їй Київ та Бровари.СуперСаня усе фотографувала. Усьому дивувалася.А познайомилися ми ось як.Я дізналася про гурт "Сонце-Хмари"
у Санкт-Петербурзі,лідером якого є українець - родом із Тернопільської обл.І співають вони по-українськи.Хоча всі інші там-не українці.А моя знайома якраз і кайфує від цього гурту...І ось вона вперше у Києві.До цього їздила лише в Одесу.Мені довелося багато посміятися із тих наївних уявлень,які росіяни про нас мають.Вона здивувалася,що в Києві так мало розмовляють українською і так мало українських газет.Ще вона вважала,що тут москалів вбивають. Я не захотіла її розчаровувати хоча б у цьому і відповіла,що справді,за одного вбитого москаля дають премію-1000грн.А за кожного наступного-ще більше.Вбиваєш і закопуєш.Тут гостя поцікавилась,а як же тоді дізнаються, що вбив справді москаля.Відповіла,що їхні трупи починають завонюватися і запах такий,що вже ні з чим не переплутаєш.А в мене рука вже набита...Наступного дня гуляли Подолом,Андр.узвозом.Російська гостя почала квилити,що вже не може йти.А я її тягала і тягала.Тоді вона зробила висновок:у вас вбити москаля - це нічого особливого,а от повільно замучити його до смерті -то справді подвиг.Я сказала,що так і є... А ще ми багато сперечалися.І ніхто не бажав поступатися.Дуже швидко дійшло до майже силового варіанту.Кричали прямо посеред вулиці.Люди на нас оберталися. - Москаль! - Хохлушка!-Обмін ударами. Взагалі,все це тягнуло на перформенс. Гіперболізація рос-укр відносин.
Гуляли біля Лаври.Подзвонили Андрію з "Сонце-Хмари".Поспілкувалася з ним вперше по телехвону - як із своїм,із земляком.Було дуже приємно,що за стільки років він не втратив гарного західноукраїнського акценту.А от Сані стало незрозуміло, що таке акцент-для неї вся українська однакова...Тут мені довелося прочитати їй коротку лекцію з історії української літературної мови, а також пояснити поняття "літературна мова", "вимова", "діалект"...
Виявилося,що українську їй ще вчити і вчити;)Але,по-моєму, в Росії нічого,крім російської, вчити не хочуть...
Вже в останній день, перед тим,як посадити "москальку" на автобус, ми якось дійшли до теми виборів.Вона сказала,що Андрію треба балатуватися на президента.Тільки - Росії чи України?Я,секунду подумавши,відповіла:"Росії". А з Україною я сама впораюся.Тут знову мало не дійшло до бійки, бо Саня вважала, що суспільство ще не готове до жінки-президента.Після довгої суперечки ми потиснули одна одній руки,посперечавшись,стану я президентом чи ні.Тільки розбити було нікому...Отже,Андрій Федечко стане наступним президентом Росії, а я - України.І все буде супер.На цьому й розсталися...
