![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
homo_feriensЩе одна "миска" моїх роздумів (що нависли важкими хмарами). Кажуть, в Україні люди бідні, що-робити-куди-податися.
Наскільки знаю, у справді бідних країнах люди - справді - раді будь-якій роботі хоч за якусь зарплату ( і просто за їжу, до речі). На словах у нас більшість - потерпає. Та я постійно стикаюся з дивними парадоксами. Роботою перебирають - страшенно. Абсолютно всі позиціонують себе як винятково креативних і талановитих. І гідних кращого. І більшого. Максимум грошей за мінімум часу. До того ж, робити бажано щось не дуже зрозуміле: вальяжно сидіти за столом, тримаючи в одній руці цигарку, а пальцем іншої руки раз на хвилину стукати в одну клавішу ноута. І мільйон доларів за цю хвилину одержувати, не менше. Розбалувані в нас люде, - дійшла я висновку.
Ще дико вражає страх людей перед новим. Перед навчанням, знаннями. Якщо хтось із запалом каже, що нічого страшного - опаную, навчуся, розберуся, - це вводить мене майже у стан екстазу. Таке щастя. Таке полегшення. А то ж дехто бажає визнання й максимальної оплати, маючи за плечима шкільну програму (не більше) і не бажання робити крок вліво-вправо-вперед.
Отже, не бідні, а хитрі, які люблять прибіднюватися.
...
Тим часом думаю про прискорення й оптимізацію роботи. І, можливо, про нові знайомства, які скоро відбудуться. А, і про багатство країни, де люди все ще можуть перебирати і називатися креативними.
Наскільки знаю, у справді бідних країнах люди - справді - раді будь-якій роботі хоч за якусь зарплату ( і просто за їжу, до речі). На словах у нас більшість - потерпає. Та я постійно стикаюся з дивними парадоксами. Роботою перебирають - страшенно. Абсолютно всі позиціонують себе як винятково креативних і талановитих. І гідних кращого. І більшого. Максимум грошей за мінімум часу. До того ж, робити бажано щось не дуже зрозуміле: вальяжно сидіти за столом, тримаючи в одній руці цигарку, а пальцем іншої руки раз на хвилину стукати в одну клавішу ноута. І мільйон доларів за цю хвилину одержувати, не менше. Розбалувані в нас люде, - дійшла я висновку.
Ще дико вражає страх людей перед новим. Перед навчанням, знаннями. Якщо хтось із запалом каже, що нічого страшного - опаную, навчуся, розберуся, - це вводить мене майже у стан екстазу. Таке щастя. Таке полегшення. А то ж дехто бажає визнання й максимальної оплати, маючи за плечима шкільну програму (не більше) і не бажання робити крок вліво-вправо-вперед.
Отже, не бідні, а хитрі, які люблять прибіднюватися.
...
Тим часом думаю про прискорення й оптимізацію роботи. І, можливо, про нові знайомства, які скоро відбудуться. А, і про багатство країни, де люди все ще можуть перебирати і називатися креативними.
Tags: