Дитя Чорнобиля

До перукарні прийшов привабливий клієнт. Молодий енергійний хлопець. У стильному одязі. Веселий, уміхнений, активний, приємний у спілкуванні. Його постригли, як просив, помили голову, вклали волосся. Він сказав, що гаманець залишив у машині, зараз вибіжить і принесе гроші. Не приніс.

Не знаю, наскільки "байка" повчальна, але посміятися із цього довелося...
Життєва історія.
Українка, точніше - харків'янка, дала оголошення в Інтернеті : те, се, хочу познайомитисяз іноземцем, вийти заміж...
На неї "клюнув" француз - Фредерік. Приїхав до неї у Харків. Напевне, сподівався на справжню любов.
Але тут усі французькі грошики чарівним чином були витрачені, а сам "наречений" залишився на вулиці. Без копійки. Слава Богу, що з документами. А далі...Ця історія обросла різними версіями і припущеннями. Та приблизно було так... У Харкові громадянин Франції знайшов "своїх" - якийсь Французький центр, де йому виділили трохи грошей. Якраз стільки, щоб доїхати до славного Києва.
У Києві, кажуть, він блудив біля вокзалу днів 5. (По-українськи ж - нє бєльмєса...) Тоді прибився до церкви. Історія стала відома журналістам. Його "трагедія" стала гуляти Інтернетом, а також передаватися, мов фольклор, із вуст в уста...
Вирішили ми привести його до редакції, самі про усе розпитати,сфотографувати. У колеги, який знав цю історію,трохи - самого цього француза і на базовому рівні - французьку, почав із ним телефонні переговори. Але Фредерік був уже не такий наївний, розмовляв - недовірливо, видно, боявся, що його знову "кинуть"...Але зрештою він був затягнутий до нашого "бандитського лігвища"...

А зараз, у ці хвилини, Фредерік чекає на мікроавтобус, який, нарешті, повезе його до рідної Франції...