Дитя Чорнобиля

Ще нічних думок. Знала ж, знала завчасно, що так і буде. До того і йшло. Тепер усе вивертають і ставлять догори дригом. Беручись за волонтерство на початку війни, робила це, "бо треба". Долучалися до цього й інші люди. Мотивація від початку була різна. Тепер уже цілий список тих, хто не соромлячись стає у чергу - у списку разом із воїнами. Безкорисливість волонтерства накривається. Чи мідним тазиком, чи ще чим. У списках "почесних волонтерів", які мають одержати землю - люди з посадами при адміністраціях чи всяких навколовладних. Водій-охоронець мера - святе діло. А що ж - їздив, возив. Фоткався. Повертався. Тренажерна зала, сауна, понти й плітки на "неугодних меру" (колишньому, перефарбованому регіоналу, щоб ніхто не сумнівався). Тепер теж у списочку... Придумали відмовку: то ж координаційна рада так вирішила, це ж хлопці самі вирішили так проголосувати. Віддячити за допомогу хотіли. Ми ж самі тут ні до чого. Угу. Віддячити. Відмовитись від подяки - релігія не дозволяє. Як не дозволяє і підписати контракт, щоб уже без питань бути у тому списку, поряд з бойовими. Але навіщо ж...На намагання присоромити - огризаються. Ну звісно ж. Як інакше. Та й уже все вирішено практично. Хіба на сесії ще інакше проголосують, але навряд. Бо знову крики почнуться: "Не поважають!". В інтернеті ще трохи хитаються, та вже затихають, "срачі". "Десерти" вже розподілені. Але знову обурюватимемось на депутатів, президента, суддів, кумівство і хабарництво, водночас самі виділяючи "своїх" і "чужих". Знову хтось образиться, не впізнавши своє віддеркалення.

А тим часом. Той хлопець, якому я спочатку трохи переказувала на лікування після Майдану, який, не долікувавшись, поїхав нащось воювати, тепер в Києві. ( ... )

Як складно вміти гідно програти. Та просто будь-що робити з почуттям гідності. Ту саму свою поразку у виборах дехто досі не може пробачити всьому світові. Замість попуститися, винести якісь уроки, проаналізувати, де ж ти сам проколовся і налажав, продовжувати звинувачувати всіх підряд, що залишився за бортом. Перед очима маю чудові приклади, коли люди швидко оговталися, підбили підсумки і далі продовжили реалізовуватися у своїй професійній діяльності, - життя кипить. І поряд контрастом зовсім клінічні випадки. Усе це разом - хороший матеріал для висновків.