Дитя Чорнобиля

Наступної суботи маю йти на весілля однокласниці.Про це знаю вже давно.А от університетська подруга справді здивувала.Дзвонить мені у минулий четвер: "Я в суботу виходжу заміж.Присутність обов"язкова".Я стою - в шоці... Ніби й рада за неї, а сказати нічого не можу...Бо настільки несподівано...Правда, з цим хлопцем вона уже років 5...Але про саму подію могла б і раніше попередити:);)Складаю іспит(вступний на 5-й курс)- і на електричку.Їду до Яготина.Саме весілля відбувалося за Яготином.Приїхала я вже по темноті. Але все було супер.Це було справжнє українське весілля у найкращому розумінні цього слова.Ніхто не напився, як свиня, зате був прикольний тамада, а ще - багато танців, музики, і, звичайно ж, усі обряди...Наречена плакала.Я теж ледь утрималася від сліз...Святковий стіл стояв у приміщенні, а на танці виходили на свіже повітря.Все відбувалося за містом...Так неймовірно: поле...
просто безкрає...і посеред нього - свято...тепла, по-справжньому українська, літня ніч...небо - у безлічі зірок...Ночувала у Яготині. Зранку - на електричку. І - на роботу.Спала години 2-3, але втоми не відчуваю...