Дитя Чорнобиля

Пречудовий суботній ранок. Зателефонувала знервовано-претензійна пані. Сказала, що представляє об'єднання "Майдан" у Борисполі, і що їхні волонтери взяли під опіку хлопців із Борисполя та Бориспольського району (тих, які в 11 та 25 батальйонах), мають список усіх солдатів, возять посилки на передову. Поцікавилася, як працюємо ми - я пояснила. У відповідь почалися ще більші претензії, тон все більше накручувався: "Так от ВАШІ посилки на передову НЕ ДОХОДЯТЬ!!!! ВИ Ж ЦЬОГО НЕ ЗНАЄТЕ! Ви залишаєте посилки у штабі, а вони ПРОПАДАЮТЬ!!!". Тут я стала зупиняти її словесний понос: чекайте, ми посилки не кидаємо в штабі, посилки, які передають родичі, доставляють в руки. "ВИ Ж ТАМ НІЧОГО НЕ ЗНАЄТЕ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!ААААААА!!!!!!ВИ ВИСЛУХАЙТЕ МЕНЕ!!!!ПОСИЛКИ НЕ-ДО-ХО-ДЯТЬ!Я не знаю, як там броварські волонтери працюють, але - не доходять!!!Ви ж нічого не знаєте, а я кожні три дні під Міністерством оборони! У хлопців зараз ротація! У них ротація - ви цього не знаєте!!!! І там зустрічаю броварських хлопців - вони жаліються!". - "Стоп. Ми теж щодня спілкуємося з нашими хлопцями, і знаємо їхні потреби. Ви можете сказати, хто конкретно це казав? Назвіть прізвища".-"Я так не скажу прізвищ..Я не знаю..".-"То це ж не розмова. Вам хтось, десь, там щось сказав. Давайте конкретно - коли, де, імена, прізвища, звання, їхні телефони - буду з ними спілкуватися. З'ясуємо". - "Я просто спілкувалася з ними! І доношу це до Вашого відома, інше - не моя парафія! От там служить хлопець з району (називає село) - він сирота, ні батька, ні матері!!! І йому ще жодного разу!!!!Жодного разу не дійшла посилка!"-"Який хлопець?Назвіть його прізвище! Невідомо ж, хто йому, як і через кого передав посилку?"-"Я Вам просто кажу, що скаржаться!На броварських волонтерів дуже скаржаться! Посилки не доходять на передову, їх залишають у штабі, а в штабі їх переполовинюють! Мама пише список, що було у посилці, а там не все є! На броварських дуже жаліються! Кажуть - у них там такі написи, така реклама, а насправді!..От зараз я сплікувалася з однією мамою!.." - "Давайте мені імена, телефони людей, які скаржаться! Це безпредметна розмова!" -"Я сьогодні буду зустрічатися з цієб мамою, говорити.." - "Дайте мені її телефон!" - "Сьогодні з нею буду спілкуватися...Якщо погодиться, то зателефоную, дам її телефон...". (Чудово, розмова хоч на сантиметр зрушила з місця!). Десь на тому й завершилося.
Хто ще возить допомогу з Броварів - знайте і таке.
До речі, мене сьогодні зранку розбудила дзвінком одна мама з району - син від'їжджає у неділю. Буду сьогодні з нею зустрічатися й говорити - сподіваюся, все буде нормально й по-людськи (ну а як інакше?).

Не лякайтеся. Буде трохи дивне запитання.
Шукала в Інеті - не дошукалася.
Дитячий віршик - російською мовою (якийсь і сумний, і водночас трохи стьобний), прочитаний (чи прослуханий) один раз. Не знаю автора. Не знаю, коли був написаний. Не знаю назви. Тільки тема: мати-лисиця у норі заколисує своїх лисенят, бажає їм хороших (у лисичому розумінні) снів і водночас застерігає від небезпеки, яка на них може чекати. Це страшний "змій", який звивається за озером. Насправді ж він називається бульдозером.
...Хтось може допомогти знайти?...