Хай живе абсурд

Він, здається, по-серйозному вирішив визначити свою долю. Заручився. Готовий згодом знов одружитися. Дівчина з Донецька; роман тривав переважно віртуально. Не схожа на якусь ідейну, звичайне тусовочне дівча, яке вимагає подарунків і яскравих кроків заради себе. Зважаючи, що фінансово він зараз, м'яко кажучи, не жирує, дуже дивно. Скидається на черговий акт відчаю: раз живемо, була-не-була, треба ризикувати, треба долати труднощі, діяти. Ніби спроба довести щось, насамперед, собі. Схоже й на елемент якоїсь гри, та не такої легкої гри.
Треба буде зустрітися й поговорити віч-на-віч. Ще у мене досі "висить" розмова щодо моєї подальшої долі на роботі. А ще у п'ятницю знову суд (замахало).
Час розмов і мого самовизначення. Знову пригадуються його слова, іронічно-серйозні - "йди за серцем".

With love

Спочатку хотіла написати, що добігає кінця...Почала писати, осмисливши, вирішила, що, мабуть, не так. Не завершується цілком, а закінчується лише один із періодів. ( .... )