![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Під чоловічими іменами
21/10/10 12:22Усі чекали на хлопчика, а народилася - дівчинка!( Read more... )
День Незалежності. P.S.
25/8/10 21:12У минулий день Незалежності з настроєм не дуже складалося. Особливо після штовханини біля міліцейських кордонів. Пускали ж на майдан лише за перепустками. Народ обурювався. Президента було тільки чутно (свят-свят-свят), але не видно. Він був дуже далеко. Зате все інше - близько. Справді порадували тільки талановиті діти, уже в Маріїнському...Ще - фестиваль повітряних кульок та традиційна виставка квітів...Зате на фотоапарат зловилося багато.
( кому цікаво )
( кому цікаво )
Дуже потрібні донори, для немовляти: 4 група (-) Більше : http://aleechka.livejournal.com/54707.html
Якщо хтось зможе.
Якщо хтось зможе.
Tags:
Момоволі була свідком розмови двох матусь. Одна жалілася іншій: не любить, коли її 12-річна донька приводить додому подруг, тоді як вона відсутня. Потім розмова якось перейшла на те, що якась її знайома працює чи то вчителем молодших класів, чи дитячим психологом, і бачить, як важко дітям, які пішли до школи "по-новому", з 6 років, вчитися. "Вони ж ще не готові. Вони ж іще з іграшками до школи ходять. Ну так а що?.." Далі розповідала, що свою доньку віддала до школи у неповні 7 років, а могла б у неповні 6, та зробила правильно.
Чесно кажучи, не бачу зв'язку між віком та здатністю чи нездатністю вчитися або ж організованістю. Тут багато залежить від моральної готовності самої по собі. І якоїсь внутрішньої зрілості, так би мовити.
Згадую, як мій молодший брат свого часу пішов у шість, а сім йому минуло за два з половиною місяці. Був наймолодший у класі. Це не заважало добре вчитися. Та ще й ходити на гуртки за зацікавленнями після уроків. Іграшки лишав вдома. Якщо хотілося - грався у вільний час.
Піду в "дєбрі". Згадаю аж свій перший клас. Білі фартушки...У класі, пам*ятаю, були учні, які поводилися дещо дивно. Могли принести до школи ляльку чи машинку.Раптом витягти посеред уроку та поставити на парту. Мене це дивувало, якщо не сказати - шокувало. В основному після зауважень вчителів до таких доходило, що роблять не те. Але були двоє - хлопець і дівчина - на повному неадекваті. Ігнорували будь-які зауваження. Тягали у портфелях іграшки, хвалилися ними. Обоє були пізніми дітьми та дуже розбалуваними.Та й пішли вчитися не у 6 років, а ближче до 8-ми... Тому якось не проймає мене жаль до сучасних 6-річок. Цинічна тьотя.
Чесно кажучи, не бачу зв'язку між віком та здатністю чи нездатністю вчитися або ж організованістю. Тут багато залежить від моральної готовності самої по собі. І якоїсь внутрішньої зрілості, так би мовити.
Згадую, як мій молодший брат свого часу пішов у шість, а сім йому минуло за два з половиною місяці. Був наймолодший у класі. Це не заважало добре вчитися. Та ще й ходити на гуртки за зацікавленнями після уроків. Іграшки лишав вдома. Якщо хотілося - грався у вільний час.
Піду в "дєбрі". Згадаю аж свій перший клас. Білі фартушки...У класі, пам*ятаю, були учні, які поводилися дещо дивно. Могли принести до школи ляльку чи машинку.Раптом витягти посеред уроку та поставити на парту. Мене це дивувало, якщо не сказати - шокувало. В основному після зауважень вчителів до таких доходило, що роблять не те. Але були двоє - хлопець і дівчина - на повному неадекваті. Ігнорували будь-які зауваження. Тягали у портфелях іграшки, хвалилися ними. Обоє були пізніми дітьми та дуже розбалуваними.Та й пішли вчитися не у 6 років, а ближче до 8-ми... Тому якось не проймає мене жаль до сучасних 6-річок. Цинічна тьотя.
Кольорова мудрість
20/7/09 10:26Сучасні діти самовизначаться і без дорослих. Вони самі краще розуміють, що їм треба, не вважають за потрібне відповідати на нерозумні, на їхню думку, запитання і створюють якусь свою систему образів, у якій старше покоління почувається безнадійно відсталим.
На вихідних гостювала у подруги ( lit_red ). Її донька (ще немає 3-х років) сипле перлами. Причому говорить дуже рідко - дитина мовчазна (як і я в дитистві...). Але якщо вже щось скаже - то вагоме і суттєве. Те, що надовго змушує задуматися.
Наприклад, себе називає не Марія, не Марійка, не Маша, не ще якось, а - Матхі. Причому це не якась одноразова обмовка. Сказала її мамі, що в дитині явно прориваєтсья щось індійське. Вона вже сама себе ідентифікує)))добирає друге ім*я))
Інший прикол. Роздивляємося книжечку з малюнками геометричних фігур. Кожна фігура іншого кольору, то й кольори за нею теж можна вивчати. Помаранчевий колір. Запитую - який це? Матхі щось там у думках довго зважує, далі - впевнено видає: "Двісті!"
Чому 200 та що це означає - допитатися не вдалося.
Сміялися, що дитина вже знає розкладку - цифрові відповідники кольорів та відтінків у комп*ютерних програмах: там, мовляв, може, й двісті... Я вирішила, що сучасні діти такі просунуті, що дивуватися вже ні з чого не треба:)
На вихідних гостювала у подруги ( lit_red ). Її донька (ще немає 3-х років) сипле перлами. Причому говорить дуже рідко - дитина мовчазна (як і я в дитистві...). Але якщо вже щось скаже - то вагоме і суттєве. Те, що надовго змушує задуматися.
Наприклад, себе називає не Марія, не Марійка, не Маша, не ще якось, а - Матхі. Причому це не якась одноразова обмовка. Сказала її мамі, що в дитині явно прориваєтсья щось індійське. Вона вже сама себе ідентифікує)))добирає друге ім*я))
Інший прикол. Роздивляємося книжечку з малюнками геометричних фігур. Кожна фігура іншого кольору, то й кольори за нею теж можна вивчати. Помаранчевий колір. Запитую - який це? Матхі щось там у думках довго зважує, далі - впевнено видає: "Двісті!"
Чому 200 та що це означає - допитатися не вдалося.
Сміялися, що дитина вже знає розкладку - цифрові відповідники кольорів та відтінків у комп*ютерних програмах: там, мовляв, може, й двісті... Я вирішила, що сучасні діти такі просунуті, що дивуватися вже ні з чого не треба:)
Автор запитань просив, тобто просила, не бити її тапком)))
Не буду. )) Тим паче, що є чимало тих, хто справді на це заслуговує. Ще раз дякую за запитання подрузі: http://toneja.livejournal.com/profile
Вже перше запитання викликало в мене істеричний припадковий регіт. Мабуть, це запитання тепер буде мене переслідувати до кінця життя!)))))
1. Якби ти була чоловіком, ти б одружилася з пенсіонеркою?
2. Хто з героїв Слапчука (Дикі квіти, Сліпий дощ, Клітка для неба, Жінка зі снігу) тобі найближчий? (і чи не шокує тебе що його вкладено до шкільної програми, бо мене трохи таки шокує)
3. Віриш у віщі сни?
4. Чого ти боїшся?
5. А як ти ставишся до того, що частка позашлюбної народжуваності зростає?
1. Складно сказати про "якби"... Кажуть, "любви все возрасты покорны"... А як там насправді...Ну, мо, якби мені дуже зірвало дах по весні. Адже пенсійний вік - теж буває різним. Та й не уточнювалося - якби чоловіком якого віку я була б...;))
2. Обожнюю його оповідання "Втома воїна". Це те, що можна вчити напам*ять, те, над чим можна думати, посміхатися, ридати...
Щодо програми. Мене, як філолога, та ще й педагога за освітою, це справді має турбувати. Та чи саме життя часом - не шокує? Думаю, головне - не те, який твір, а як ти його сприймаєш. І як сприймаєш життя. Ось так...
3. Так. От сьогодні мені (чомусь) одна людина наснилася. І сьогодні, після багатьох місяців після дикої сварки, ця людина залишила мені повідомлення, как-ні-в-чьом-нє-бивало. Вбила б. Тапочком, можливо.
4. Нібито є ще одна заповідь - "Не бійся". Проте людей без страхів теж, мабуть, не існує...Сказати зараз ось так - боюся того-то - не можу... От мене нещодавно обікрали. На понад 1500 гривень. Зараз думаю - краще б ці гроші на щось хороше пожертвувала, ніж якимось бандюкам...Обережніше стала ходити вулицею.
5. Я не бачу проблеми у позашлюбній народжуваності як такій. Я бачу проблему у неготовності батькіів брати на себе повну відповідальність за виховання. Адже дитина може народитися і у шлюбі, але через два місяці по народженні обоє батьків раптом усвідомлять, що ще "не готові" до такого. І розбіжаться. Хто куди. Або по-іншщому: батьки живуть разом, і ніби забезпечують дитину усім можливим, а саме тепла - немає. Потім усі дивуються, звідки у "благополучних" родинах - моральні інваліди. Поки люди не почнуть усвідомлювати своїх обов*язків, проблема буде зовсім не у "шлюбності-позашлюбності" народжуваності.
Дякую.
Готова продовжити флешмоб.
Не буду. )) Тим паче, що є чимало тих, хто справді на це заслуговує. Ще раз дякую за запитання подрузі: http://toneja.livejournal.com/profile
Вже перше запитання викликало в мене істеричний припадковий регіт. Мабуть, це запитання тепер буде мене переслідувати до кінця життя!)))))
1. Якби ти була чоловіком, ти б одружилася з пенсіонеркою?
2. Хто з героїв Слапчука (Дикі квіти, Сліпий дощ, Клітка для неба, Жінка зі снігу) тобі найближчий? (і чи не шокує тебе що його вкладено до шкільної програми, бо мене трохи таки шокує)
3. Віриш у віщі сни?
4. Чого ти боїшся?
5. А як ти ставишся до того, що частка позашлюбної народжуваності зростає?
1. Складно сказати про "якби"... Кажуть, "любви все возрасты покорны"... А як там насправді...Ну, мо, якби мені дуже зірвало дах по весні. Адже пенсійний вік - теж буває різним. Та й не уточнювалося - якби чоловіком якого віку я була б...;))
2. Обожнюю його оповідання "Втома воїна". Це те, що можна вчити напам*ять, те, над чим можна думати, посміхатися, ридати...
Щодо програми. Мене, як філолога, та ще й педагога за освітою, це справді має турбувати. Та чи саме життя часом - не шокує? Думаю, головне - не те, який твір, а як ти його сприймаєш. І як сприймаєш життя. Ось так...
3. Так. От сьогодні мені (чомусь) одна людина наснилася. І сьогодні, після багатьох місяців після дикої сварки, ця людина залишила мені повідомлення, как-ні-в-чьом-нє-бивало. Вбила б. Тапочком, можливо.
4. Нібито є ще одна заповідь - "Не бійся". Проте людей без страхів теж, мабуть, не існує...Сказати зараз ось так - боюся того-то - не можу... От мене нещодавно обікрали. На понад 1500 гривень. Зараз думаю - краще б ці гроші на щось хороше пожертвувала, ніж якимось бандюкам...Обережніше стала ходити вулицею.
5. Я не бачу проблеми у позашлюбній народжуваності як такій. Я бачу проблему у неготовності батькіів брати на себе повну відповідальність за виховання. Адже дитина може народитися і у шлюбі, але через два місяці по народженні обоє батьків раптом усвідомлять, що ще "не готові" до такого. І розбіжаться. Хто куди. Або по-іншщому: батьки живуть разом, і ніби забезпечують дитину усім можливим, а саме тепла - немає. Потім усі дивуються, звідки у "благополучних" родинах - моральні інваліди. Поки люди не почнуть усвідомлювати своїх обов*язків, проблема буде зовсім не у "шлюбності-позашлюбності" народжуваності.
Дякую.
Готова продовжити флешмоб.
