![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Досі ще перебуваю під враженням від вихідних. Тут, на роботі, присутня ще тільки, мабуть, на 20%...Повертаюся...)
Дуже рада, що мене усе ж умовили залишитися і на другий день фестивалю.
За два дні встигла зробити близько 350 знімків та записати кілька відео.
Писати про все та вивішувати море (MORE!) фотографій буду завтра.
Учора повернулася додому пізно ввечері. Мала сили тільки для того, щоб скинути фотки на комп, швидко їх переглянути, піти в душ, а потім впасти в ліжко. Про те, щоб якось відібрати, посортувати та обробити зображення навіть не йшлося.
Забула на "місці події" "кобуру" від своєї інформаційної "зброї". Та мене вже заспокоюють, що вона у надійних людей. Знайшли. Дякую!
Не чекала побачити аж стільки людей. Аж стільки знайомих людей. Причому - прикол - із різних періодів мого життя. Зібралися в одному місці Ікс. Друзі, знайомі, колишні колеги...десятки й десятки людей. І нові знайомства. І розвіртуалення з тими, з ким усе ніяк не могла побачитися у реалі. Люди, в мене ваші фото. Та все - завтра. Сьогодні треба хоч трохи попрацювати. Щоправда, одне відео таки виклала.
P.S. Так і не зрозуміла, хто ж дзвонив мені серед ночі (з суботи на неділю). Зізнавайтеся. І ще. Відучуйтеся від практики нічних дзвінків, смс,підривань без нагальної потреби...це дурна звичка. Якщо хтось дуже хоче мене побачити, то може - за бажання - знайти (а що, люди ж так роблять) і сказати мені...ну,все що ви думаєте, просто в обличчя!
Люблю.
Цілую.
Дуже рада, що мене усе ж умовили залишитися і на другий день фестивалю.
За два дні встигла зробити близько 350 знімків та записати кілька відео.
Писати про все та вивішувати море (MORE!) фотографій буду завтра.
Учора повернулася додому пізно ввечері. Мала сили тільки для того, щоб скинути фотки на комп, швидко їх переглянути, піти в душ, а потім впасти в ліжко. Про те, щоб якось відібрати, посортувати та обробити зображення навіть не йшлося.
Забула на "місці події" "кобуру" від своєї інформаційної "зброї". Та мене вже заспокоюють, що вона у надійних людей. Знайшли. Дякую!
Не чекала побачити аж стільки людей. Аж стільки знайомих людей. Причому - прикол - із різних періодів мого життя. Зібралися в одному місці Ікс. Друзі, знайомі, колишні колеги...десятки й десятки людей. І нові знайомства. І розвіртуалення з тими, з ким усе ніяк не могла побачитися у реалі. Люди, в мене ваші фото. Та все - завтра. Сьогодні треба хоч трохи попрацювати. Щоправда, одне відео таки виклала.
P.S. Так і не зрозуміла, хто ж дзвонив мені серед ночі (з суботи на неділю). Зізнавайтеся. І ще. Відучуйтеся від практики нічних дзвінків, смс,підривань без нагальної потреби...це дурна звичка. Якщо хтось дуже хоче мене побачити, то може - за бажання - знайти (а що, люди ж так роблять) і сказати мені...ну,все що ви думаєте, просто в обличчя!
Люблю.
Цілую.
Любов_сила
13/4/09 10:34Для усіх тих, хто ще досі ганебно сумнівається в існуванні високого та величного почуття.
Зібране в букет
3/11/08 10:44На вихідних побачила багатьох людей, з якими давно хотіла зустрітися.
Теплі вечори усьому сприяли.
Спитали, чи збираюся видавати свою збірку. Відповіла, що вирішила: видам тільки тоді, коли назбирається досить матеріалу. Щоб відразу - багатотомник. "Та ні, треба ж спочатку маленьку книжечку видати!.." Та знаю, знаю, я ж не марнославна. Зовсім.
І традиційні запитання: коли я вже нарешті вийду заміж та скільки це вже мені років.
Ще сподобалися слова про те, що дехто втратив у моїй особі натхнення. І як же тепер без музи. Ага. Тут якраз - про нактхнення і якраз - про музу. Той випадок.
І: "Що ж це таке!На кожній сторінці у газеті - твоя нахабна самозадоаолена пика!" К (здивовано): "Де? Ось, тільки тут.У всій газеті - тільки одне моє фото!" І: "Так це тільки у цьому номері!" К (до мене):"Чого ти постійно ржеш?" Я:"Весело мені! Добре жити!" І: "Це в тебе, певне, щось хороше у житті сталося, що така щаслива?" Я: "Усього лише пішла з роботи!"
А потім не встигла попрощатися нормально. Бо кудись порозбігалися...
А комусь, кажуть, цими вечорами сумно та самотньо. Але ж - не зізнається. Не скаже.
...Вихідні добігали кінця. Проминула пам'ятник колись заживо згорілому коту. І ресторан...
А пізно вночі знайшла дещо, написане ще майже рік тому. І забуте. І дуже близьке після перечитування. І цьому хотілося просто посміхатися, а не бурхливо веселитися.
Ось воно як буває.
Теплі вечори усьому сприяли.
Спитали, чи збираюся видавати свою збірку. Відповіла, що вирішила: видам тільки тоді, коли назбирається досить матеріалу. Щоб відразу - багатотомник. "Та ні, треба ж спочатку маленьку книжечку видати!.." Та знаю, знаю, я ж не марнославна. Зовсім.
І традиційні запитання: коли я вже нарешті вийду заміж та скільки це вже мені років.
Ще сподобалися слова про те, що дехто втратив у моїй особі натхнення. І як же тепер без музи. Ага. Тут якраз - про нактхнення і якраз - про музу. Той випадок.
І: "Що ж це таке!На кожній сторінці у газеті - твоя нахабна самозадоаолена пика!" К (здивовано): "Де? Ось, тільки тут.У всій газеті - тільки одне моє фото!" І: "Так це тільки у цьому номері!" К (до мене):"Чого ти постійно ржеш?" Я:"Весело мені! Добре жити!" І: "Це в тебе, певне, щось хороше у житті сталося, що така щаслива?" Я: "Усього лише пішла з роботи!"
А потім не встигла попрощатися нормально. Бо кудись порозбігалися...
А комусь, кажуть, цими вечорами сумно та самотньо. Але ж - не зізнається. Не скаже.
...Вихідні добігали кінця. Проминула пам'ятник колись заживо згорілому коту. І ресторан...
А пізно вночі знайшла дещо, написане ще майже рік тому. І забуте. І дуже близьке після перечитування. І цьому хотілося просто посміхатися, а не бурхливо веселитися.
Ось воно як буває.
Tags:
- :),
- вихідні,
- настрій,
- осінь,
- різнобарвне
Як я провела вихідні (1)
12/5/08 09:50Перед переглядом фото рекомендовано прочитати попередній пост.
( Посмотреть в полный размер, 58,27 КБ, 774x580 )
Їхали ми, їхали....
( Посмотреть в полный размер, 82,45 КБ, 774x580 )
( Посмотреть в полный размер, 95,39 КБ, 774x580 )
В урочищі Джублик...
( Посмотреть в полный размер, 158,20 КБ, 774x580 )
( Посмотреть в полный размер, 91,38 КБ, 435x580 )
( Посмотреть в полный размер, 99,93 КБ, 774x580 )
( Посмотреть в полный размер, 126,48 КБ, 774x580 )
( Посмотреть в полный размер, 109,93 КБ, 774x580 )
( Посмотреть в полный размер, 110,71 КБ, 774x580 )
Природа Закарпаття
( Посмотреть в полный размер, 143,51 КБ, 774x580 )
Ті самі нарциси:
( Посмотреть в полный размер, 168,92 КБ, 774x580 )
( Посмотреть в полный размер, 117,49 КБ, 774x580 )
( Посмотреть в полный размер, 58,27 КБ, 774x580 )
Їхали ми, їхали....
( Посмотреть в полный размер, 82,45 КБ, 774x580 )
( Посмотреть в полный размер, 95,39 КБ, 774x580 )
В урочищі Джублик...
( Посмотреть в полный размер, 158,20 КБ, 774x580 )
( Посмотреть в полный размер, 91,38 КБ, 435x580 )
( Посмотреть в полный размер, 99,93 КБ, 774x580 )
( Посмотреть в полный размер, 126,48 КБ, 774x580 )
( Посмотреть в полный размер, 109,93 КБ, 774x580 )
( Посмотреть в полный размер, 110,71 КБ, 774x580 )
Природа Закарпаття
( Посмотреть в полный размер, 143,51 КБ, 774x580 )
Ті самі нарциси:
( Посмотреть в полный размер, 168,92 КБ, 774x580 )
( Посмотреть в полный размер, 117,49 КБ, 774x580 )
Tags:
День Незалежності
27/8/07 09:05Найперше, що запам'яталося, - це спека...
Я поїхала на Фестиваль громадських організацій м. Києва під аркою Дружби Народів. Людей, незважаючи на оскаженіле сонце, було чимало...Я почала ходити від намета до намета, розпитувати, придивлятися. Затрималася біля представників якоїсь психологічної школи - як я зрозуміла, це напіврелігійна школа, вони нібито кришнаїди, проте "упор" роблять усе ж більше на психологію. Представниця організації - одягнена, чомусь, по-клоунськи, запропонувала мені витягнути картку - одну із багатьох, на яких були написані різні людські якості. Та картка мала означати мою основну рису. Я витягла слово "доброта". Наступна картка, це, типу, те, через що зі мною прагнуть спілкуватися люди, - чесність; а третя витягнута мною картка мала означати ту рису, яка допомагагає моїм негативним емоціям не переходити в стреси. Ентузіазм. Далі мені запропонували подумати, від чого негативного я хотіла б позбавитися, і витягнути натомість - вже з інших карток - щось нове, хороше. Я отримала "Любовь". Потім я пішла "тусуватися" до інших наметів. Назбирала інформаційних матеріалів.В цей час на відкритій сцені виступали оркестри.Все б класно, але організатори не потурбувалися зрбити для музикантів хоч якийсь навіс від сонця, тому я їм дуже співчувала. А от глядачам було простіше.На їхні місця якраз падала тінь.Не легше було і маленьким дівчатам, які прямо під аркою, теж на пекучому сонці, виконували східні танці... Потім усіх привітав заступник міського голови Сергій Рудик, який теж приїхав на свято.
Нікого зі знайомих я в той день у Києві не зустріла. І сама нікому не надзвонювала і не нав'язувалася. Привітала з Днем Незалежності смс-ками.
Після фестивалю пройшлася книжковими крамницями.Виявилося, що знайти якісь твори Марка Твена, крім дитячих ("Том Сойєр", "Принц і Злидар"...)- проблематично. Хоча була тільки в "Знаннях" і у книгарні в "Глобусі". Нічого не купивши, крім прохолоджувального напою,
сіла в метро. У вагонах було ще гарячіше. Приїхавши до Броварів, проминувши сквер Шевченка і зайшовши у наш затишний дворик із затінком крислатих дерев, я відчула справжнє блаженство.
Я поїхала на Фестиваль громадських організацій м. Києва під аркою Дружби Народів. Людей, незважаючи на оскаженіле сонце, було чимало...Я почала ходити від намета до намета, розпитувати, придивлятися. Затрималася біля представників якоїсь психологічної школи - як я зрозуміла, це напіврелігійна школа, вони нібито кришнаїди, проте "упор" роблять усе ж більше на психологію. Представниця організації - одягнена, чомусь, по-клоунськи, запропонувала мені витягнути картку - одну із багатьох, на яких були написані різні людські якості. Та картка мала означати мою основну рису. Я витягла слово "доброта". Наступна картка, це, типу, те, через що зі мною прагнуть спілкуватися люди, - чесність; а третя витягнута мною картка мала означати ту рису, яка допомагагає моїм негативним емоціям не переходити в стреси. Ентузіазм. Далі мені запропонували подумати, від чого негативного я хотіла б позбавитися, і витягнути натомість - вже з інших карток - щось нове, хороше. Я отримала "Любовь". Потім я пішла "тусуватися" до інших наметів. Назбирала інформаційних матеріалів.В цей час на відкритій сцені виступали оркестри.Все б класно, але організатори не потурбувалися зрбити для музикантів хоч якийсь навіс від сонця, тому я їм дуже співчувала. А от глядачам було простіше.На їхні місця якраз падала тінь.Не легше було і маленьким дівчатам, які прямо під аркою, теж на пекучому сонці, виконували східні танці... Потім усіх привітав заступник міського голови Сергій Рудик, який теж приїхав на свято.
Нікого зі знайомих я в той день у Києві не зустріла. І сама нікому не надзвонювала і не нав'язувалася. Привітала з Днем Незалежності смс-ками.
Після фестивалю пройшлася книжковими крамницями.Виявилося, що знайти якісь твори Марка Твена, крім дитячих ("Том Сойєр", "Принц і Злидар"...)- проблематично. Хоча була тільки в "Знаннях" і у книгарні в "Глобусі". Нічого не купивши, крім прохолоджувального напою,
сіла в метро. У вагонах було ще гарячіше. Приїхавши до Броварів, проминувши сквер Шевченка і зайшовши у наш затишний дворик із затінком крислатих дерев, я відчула справжнє блаженство.
Tags:
