Дитя Чорнобиля

Хотілося гуляти столицею всю ніч. Незважаючи на погоду. Зупиняло лише те, що наступний день слід розпочинати о 7.00. Найближчим часом збираюся здійснити таке.

Пізно ввечері до мене завітало натхнення. Спонукало до створення шедевру. Вважаю, що це геніально. У моїх планах - виставка робіт у Луврі. Впевнена, що там відразу погодяться і скажуть мені: "Оце тільки такого нам і не хватало!"

Росла під моїм вікном розлога стара черемха...Весною буйно квітувала...Влітку на ній достигали чорні ягідки, а під її тінню ховалася велика частина нашого дворика біля "хрущовки".На гілках туркотіли голуби, щебетали солов"ї, скрекотали сороки,цвірінькали горобці...Ближче до осені її листя ставало червоним- дуже гарно!Я могла поглянути у вікно - і надихнутися.Ось так у 1998 році, подивившись у двір, і написала вірш "Серпень".Потім цей вір надрукували у всеукраїнському дитячому журналі, і це була моя найперша публікація...
...Відсьогодні у моєму дворі вже НІКОЛИ не буде буйно квітнути черемшина... Сьогодні вночі був дощ, вітер, буря...На ранок я побачила улюблене дерево, вивернуте з коренем.Воно впало якраз до дверей під"їзду.Тож я ледве вийшла, переступаючи через могутні гілляки свого минулого натхнення.Було відчуття, ніби я назавжди прощаюся із подругою...У дворі утворилася така пустка...
Ось тобі й початок дня....